СЕМЬЯ. ДЕНЬГИ. БУДУЩЕЕ.

The Maneken + ONUKA: рівняння з багатьма невідомими

The Maneken + ONUKA: рівняння з багатьма невідомими
Фото надані Dontstop Agency
Александр Рудяченко
2019-09-10 12:30
74

Проект ONUKA стрімко увірвався в український музичний простір, додавши йому стильності нарівні з аутентичністю. Про фронт-пару цього проєкту – чудових музикантів Нату Жижченко та Євгена Філатова – в ексклюзивному інтерв`ю нашого постійного автора, відомого музичного оглядача Олександра Рудяченка.

Ми на літній терасі невеличкої піцерії у затишному київському мікрорайоні. Коли хвилин за десять з’являються співрозмовники, уважно роздивляюся колоритну пару. Мініатюрна і зосереджена фронтвумен ONUKA Ната Жижченко у довгій чорній сукні та невеличких круглястих сонцезахисних окулярах: очей не видно. Засмаглий і бородатий саунд-продюсер проекту, засновник гурту The Maneken, співвласник рекординґової компанії Vidlik Records Євген Філатов увесь зосереджений; запитавши офіціантку про пароль Wi-Fi, не відволікаючись на дрібниці, із лептоп Apple він вигружає матеріал The Maneken.

На колінах у Нати їхній домашній улюбленець, пес Піф, якого наша розмова не цікавить. Схоже, тваринка звикла до розмов хазяїв і звично стежить за малечею на дитячому майданчику, уважним поглядом проводжає поодиноких перехожих.

Початок на дванадцяту, будень, робочий день у розпалі.

Як гучно пурхають з-під ніг перехожих голуби!

***

Перш ніж розпочати інтерв’ю, Нато і Женю, з’ясуємо технічне питання: якою мовою спілкуватимемося – українською чи російською?

Ната: Як правило, у нас двомовні інтерв’ю.

Немає питань. Bilingual так bilingual.

Женя: Тогда поехали?

Звісно, з’являється офіціантка: у кожному закладі харчування вона як білетерка: Що замовлятимете?

Ната: Мені чорний чай із бергамотом і лимоном.

Женя: Американо, без молока та цукру.

***

Почну із важливого повідомлення: вам вітання від вашого тезки, Євгена Ступки з Лос-Анджелеса.

(обидва жваво, навіть із щирою радістю; Женя нарешті відволікається від монітору): Женя: О-о-о, огромное спасибо.

Ната: Дякую, дуже приємно.

Кілька тижнів тому по скайпу я зробив із ним розлоге інтерв’ю … Він уже має справжнього менеджера! При нагоді можете Євгена привітати.

Женя: Класс!

(Ната пестить песика, Женя із щирою цікавістю): Все у него хорошо там?

Не забывайте, что это – Chris Ellington Long, менеджер, который раньше занимался американской гранж-группой Stone Temple Pilots.

Женя: Кайф!

Да и мне, Женя, ваше лицо знакомо: помню вы бывали у нас на студии Сергея Сметанина в Киевской детской академии искусств на Оболони, на проспекте Героев Сталинграда. Да?

Женя: Да, было такое.

***

Інтродукція закінчена, власне, інтерв’ю. Нато, Женю, як провели літні вакації? Де були, що бачили?

Женя: Жизнь предоставила нам уникальную возможность в течение двух недель пересобрать себя. Мы поехали к нашим друзьям на юг Испании.

И, не отвертитесь, случилась какая-то забавная история?

Женя: Точно! Двадцать три года тому назад я жил в одной испанской семье, а три года назад мне удалось их разыскать! И мы договорились в этом году встретиться. Поэтому поездка в Валенсию, в провинцию Аликанте, предполагала трогательную встречу с теми, кого я считаю своими родственными душами. Отныне я бы хотел сделать традицией – посещать мою испанскую семью.

***

До виникнення проекту ONUKA разом зі старшим братом ви, Нато, від 2004 року були учасницею київської deephouse-групи Tomato Jaws.

Ната: Ні, група виникла ще раніше, а я стала учасницею другого складу.

До цієї теми я підготувався. Знаю, що за вісім років тріо записало три студійних альбоми. Я навіть послухав на YouTube чотири пісні “Помідорних щелеп” за вашою участю. Не повірите, але мені сподобалося.

Ната: Проєкт той виявився зовсім несвоєчасним.

Tomato Jaws років на вісім випередили в Україні музичний час?

Женя: Да, где-то так.

Ната: Одинадцять років, без жодної інвестиції, на голому ентузіазмі та дружніх взаєминах. Здається, той склад заклав підвалини національної електронної музики. Не було б Tomato Jaws – не було б ні The Maneken, ні ONUKA.

Без чорнозему нічого не росте.

Ната: Можна і так сказати.

Так само, як Женя Філатов перейняв дуже багато від саунд-продюсера Євгена Ступки, той, у свою чергу – у Петра Пашкова та Ігоря Стецюка. А у цих відомих піаніста і клавішника також були вчителі. Історія української поп-музики розпочалася, мінімум, у 1960-х, і слід ще написати її історію…

Хорошо, когда вы впервые попали на концерт киевских Tomato Jaws?

Женя: В лаунж-клубе “Сейф” на улице Большой Васильковской была презентация второго альбома, с красными...

Ната: Ти помиляєшся, дебютного альбому! То був 2005 рік, а обкладинку робила Катя Заволока.

Женя: Помню свое удивление, меня поразила и звучавшая музыка – хаус и дипхаус, и качество материала, и как музыканты работали на сцене. Настоящий европейский уровень! Именно это я любил играть на своих диджей-сетах.

Фото: Сергей Сараханов, Александр Добрев

Сердце ёкнуло, когда увидели фронтвумен? Была это Ната… Томата!

Женя: Нет, я понял другое: на горизонте замаячили серьезные коллеги, с которыми стоит познакомиться и пообщаться.

***

Наступне запитання навіть для мене складне. Нато, коли у 2013 році ви оголосили старшому брату, що залишаєте групу, аби розпочати сольну кар’єру, і Tomato Jaws, наскільки я знаю, припинили своє існування, як сприйняв те рішення Олександр?

Ната: Ніяке воно не складне… Взагалі-то, брат Саша – сценічне ім’я: Alex Junior першим залишив тріо у січні 2013-го. Деякий час ми виступали вдвох із Павлом Playone Левченком. То було природнє згасання проекту.

Хочете сказати, що ви і з Павлом не посварилися?

Ната: Ну-у-у, то був такий мовчазний конфлікт. Так, деякий час ми не спілкувалися, але тепер все непогано. Принаймні ми – не вороги, це точно. Я дуже поважаю Павла як композитора, а ще мені реально подобається його сольний проект Cepasa.

А з братом Олександром які залишилися взаємини?

Ната: У нас – все гаразд. Він у проекті ONUKA, один із двох наших звукорежисерів. Тепер він зі мною на всіх гастролях.

Чому звукорежисер?

Ната: Олександр завжди любив студійну роботу, а на сцені якось некомфортно почувався. Бути за пультом, стати сірим кардиналом проекту – то для нього дуже зручна посада. Ця схема взаємодії кожному з нас йде на користь.

Після Tomato Jaws у вас, Нато, був ще один етапний проект – KOOQLA, створений російським клубним діджеєм і саунд-продюсером.

Ната: Це був клубний проект Артема Харченка, відомого під ніком R-Tem. Він шукав вокалістку для своїх треків, а товаришував із Кирилом Виноградовим, котрий через багато років став… нашим ві-джеєм.

Женя: …художником із візуального шоу.

Ната: Так. І Кирило порадив приятелю: “А ти напиши Наті із Tomato Jaws… Ми злистувалися, й Артем надіслав кілька демок, а затим ми почали віртуально записувати альбом. Той період я зрідка згадую, бо він був короткостроковим…

Як складалися ваші стосунки із двома красунями, які були в KOOQLA?

Ната (напружено): А що там були за дві красуні?!

Окрім вас, сопілкарки, співачки та авторки текстів, до складу входила Ната Смиріна…

Ната: Ні, вона прийшла після мене і другий альбом записувала… Тепер Ната — фронтвумен харківського інді-поп-тріо Pur: Pur.

…а також стильна Кукла-Мукла, яку в коробці, за легендою, підкинули під двері студії і яка стала талісманом команди. Правильно?

Ната: Ну, так, то була така кукла…

Женя: …лялька з різнокольоровими очима.

Ната: Так, лялька. Коротше, то темна історія…

Женя: …по-новому подати музичний проект, мовляв, музику виконує Лялька, яку між собою музиканти називали Муза, тоді як R-Tem – лише транслятор її думок.

Ната: І це – працювало… Але підкреслю, це не був мій проект, то був фічеринґ (участь як спеціальний гість. – О.Р.). До всього, що відбувалось у KOOQLA, я була відстороненою… Взагалі, тоді у мене з’явилося чимало власних ідей, надходили різні пропозиції, але я від усього відмежовувалася. Здавалося, що я реально ні на що не здатна, а це доля мене випробовує, аби покепкувати.

***

І коли зустрілися The Maneken та KOOQLA, народилася ONUKA?

Женя: Ага, мы еще долгое время над этим прикалывались.

Ната (її важко відволікти від власних думок): Є таке явище “синдром самозванця”…

Так, коли людині здається, що вона не заслуговує на успіх і картає себе, мовляв, "Мені просто пощастило!" чи “На моєму місці мав бути інший”.

Ната: Бачу, ви розумієте, про що я. І “синдром самозванця” у мене настільки розвинутий, що, здається, всі бачать, що ти нічого не варта, і події, які дарує доля, тільки для того й трапляються, аби викрити мою неспроможність.

Забігаючи наперед, до місця запитаю: а в проекті ONUKA якийсь самобутній віжуал ви ніколи не хотіли використати, типу мультяшних The Godzillas чи сценічні роботи а ля Daft Punk, чи, зрештою, свій український монстр Едді, як в Iron Maiden?

Женя: Как-то нет… Вспомним немецкий Kraftwerk. Да, на заре творческой карьеры они поставили на сцене четыре манекена, но потом резко отказались.

Ната: Кажуть, геть ворожо ту ідею публіка сприйняла. Хоча Kraftwerk були наполегливими, уваги не звертали і на десятий раз це у них спрацювало.

Наскільки я розумію, хайпу в KOOQLA було багато. R-Tem – талановитий містифікатор: хто б ото взявся написати два гімни музичного фестивалю КаZантип?

Ната: Артем – дуже талановита людина, вмілий організатор. Наш із Женею близький друг: ми стежимо за його успіхами, він – за нашими, підтримуємо одне одного творчими ідеями.

Знаєте, Нато, я вважаю, то була генеральна репетиція у вашій кар’єрі. За підсумками 2009-го KOOQLA отримала незалежну музичну премією “Золота Горгуля”, що незмінно вручається у московському клубі “16 тонн”.

Ната: Не знаю, вам видніше.

Ви ж стали дуетом року!

Ната: Ну, так.

Між іншим, ви були на врученні тієї двокілограмової потвори?

Ната: Ні, Артем один приз приймав.

***

Ви познайомились у 2008 році – на спільному виступі групи Tomato Jaws та діджей-сету DJ Major, під цим ніком ви, Женю, починали. Коли і в якому клубі це сталося?

Женя: Это был какой-то корпоратив…

Ната: А я пам’ятаю: день народження піцерії “МакСмак”!

Женя: Только это был, похоже, 2007-й.

Ната: Та ні, раніше: 2005-й, я тоді повсякчас плакала!

Женя: Теперь сложно год восстановить.

Ната: Я стверджуватиму, що 2005-й! Бо тоді на проект KOOQLA ще і натяку не було.

Женя: Скажем обтекаемо, лет пятнадцать назад.

Милые бранятся, только тешатся… Ладно, двигаемся дальше. Кто открывал концерт?

Женя: Помню, мой диджей-сет шоу закрывал.

Ната: Ні, ти, Женєчко, відкривав і закривав концерт! Музична будова виступу була рамковою: ми ж, Tomato Jaws, типу були live, а ти грав DJ-set.

Женя: Понимаете, почему Нату я ласково называю Бухтяшка?

Женя, вы тогда впервые увидели Нату?

Женя: Поскольку у нас было много общих знакомых, то – нет.

Ната: Ні, побачилися якраз уперше!

Женя: Угу…

Ната: … а знали про існування один одного раніше.

Понимаю-понимаю: авторизированную историю ONUKA еще предстоит написать.

Женя: Да…

Ната: Схоже.

Фото: Михаил Федорак

***

Минуло три довгих роки ваших стосунків у стані stand-by. Аж раптом на презентації з нагоди роковин культового київського клубу “Хліб” Віталія “Барда” Бардецького ви, Нато, песимістка і соціофоб, раптом довірилися Жені як людині?

Ната: Це сталося 9 травня 2008 року. Ми домовилися зустрітися трохи раніше в Art Sky Cafe, арт-галереї PinchukArtCentre.

Женя: Дату эту мы считаем отсчетной в наших отношениях.

Как вы добирались на свидание?

Ната: Женя пішки прийшов, а я приїхала на мопеді. Це був cкутер Yamaha Jog C; до того були ще два – Honda Dio та Suzuki Verde. Але Yamaha Jog C – то справжній космос, мій улюблений мопед. На ньому я тоді так гасала, що тепер не можу навіть уявити… Мене гордість розпирала, що мопед я сама купила і сама ремонтувала.

Нато, у 2008 році ви, глибокий інтроверт, на яку передачу перейшли, щоб запропонувати симпатичному хлопцеві покататися на мопеді?

Ната: Мене ніщо не відштовхувало і не лякало. Ми побули на презентації в клубі “Хліб”, і я раптом запропонувала…

Женя: Ну, да… Что-то типа “поехали прокатимся”. Порцию адреналина, должен вам сказать, я тогда получил не детскую, тройную.

Ната: Справді, з Yamaha я витиснула все, на що скутер був здатний: 87 км.

Женя: Ната всегда отличалась динамичной ездой! Если я предпочитаю ездить степенно, с комфортом, то Ната выжимает из автомобиля все, до капли.

Які ви класнючі! Нато, чим вас підкорив оцей ось (поглядом вказую на усміхненого Женюсамодостатній self-made man із Донецька?

Ната: Почалося все з того, що мені в руки потрапив ще неоприлюднений Женін альбом, точно не пам`ятаю – чи Magic Force, чи First Look. Навіть із незакінченими треками… Сталося так, що в моєму iPad то був… єдиний диск. Тим часом я кудись летіла із виступу з KOOQLA і потрапила на стиковку тривалістю в одинадцять (!!!) годин. Увесь той час я слухала Женін альбом – здається, все-таки First Look. Звісно, всі треки я вивчила напам’ять.

Женя: Я был просто обескуражен!

Ната: Коли ми зустрілися, я все розібрала по кісточках: що сподобалося, що варто переробити, яка пісня найбільш вдала.

Женя: Меня это впечатлило.

Тобто роман у вас почався на професійному підґрунті, а кохання з першого погляду, виходить, не було?

Ната: Так (чарівно усміхається), можна сказати, що я закохалася в його альбом, а вже потім додалася матеріальна оболонка того, що я почула в музиці. Нехай це і негарно пролунає, але я щиро закохалась у Женін талант.

Перепрошую, чому не красиво – гарно! Повірте, такі слова розкривають серце більшості непересічних чоловіків.

Ната: А коли до цього додалася конкретна людина, я зазнала повної форми кохання. Підтримувати вогонь почуттів тепер допомагає все: людина, талант, шалена вдячність Жені.

Такі зізнання вам, Женю, приємно чути?

Женя: Конечно! Я до сих пор также безумно влюблен в Наточку.

Проте знаю, що чотири роки ви ледь не стратили, коли боязко запитали Нату: “Можна тебе поцілувати?”

Женя: А вы откуда это знаете? Ладно… Можно дать совет вашим читателям?

Естественно.

Женя: Никогда не спрашивайте о подобных вещах!

Почему решились именно 31 декабря 2015-го, в салоне автомобиля на парковке McDonald’s?

Женя: Да, это был вот этот, знаковый для нас McDonald’s, который здесь (указывает рукой), недалеко от станции метро “Осокорки”… Мы сидели в машине, и я никак не решался, хотя давным-давно себе сказал: “Чувак, ты просто обязан сделать это в этом году”. Между тем, часики тикали, время уплывало, и собственное обещание я мог не выполнить. Тем более, что каждый из нас вскоре должен был отправляться готовиться к своему корпоративу.

Что же вы так затянули  до последнего дня в году?

Женя: Так уж вышло, но для меня было принципиальным – сделать это в 2015-м.

Фото: Михаил Федорак

Нато, а ви не пригадаєте, яким було того дня ваше ставлення до шлюбу?

Ната: Збайдужілість, чи що? Відстороненість. Ні, перші три-чотири роки наших стосунків я на пропозицію чекала, але одного дня покинула, подумавши: а може, нашого креативного тандему й досить?

***

Новый проект ONUKA публике вы представили на концерте nufunk-группы The Maneken в июне 2014 года в клубе Sentrum. Почему не сделали сольник?

Женя: Еще не было требуемого количества накопленного материала. Из готовых было пять треков, примерно 25 минут звучания. Между тем, музыка получилась, и проект хотелось заявить.

Не по этой ли причине вы создали собственный лейбл – Vidlik Records?

Женя: Не только поэтому… В первую очередь, фирма появилась для того, чтобы обрести независимость и контролировать собственные рекординговые релизы. Теперь мы сами решаем, что и когда выйдет, какая статистика. Плюс, появился ряд молодых перспективных артистов, которые нуждаются в поддержке. Теперь мы с удовольствием помогаем – своей репутацией, опытом, умениями.

Группа The Elephants, вокалистка Яна Шемаева. Кто еще?

Женя: WWWAAAVVVEEE, он же Владимир Мажора – настоящий самородок из Николаева.

Ната: Дуже талановитий сінґер-сонґрайтер.

Женя, проект The Maneken вы закрыли?

Женя: Действительно, три года не было никаких релизов. Более того, я сменил образ жизни. Мне стал малоинтересен гон концертирующего фронтмена. Накопилась усталость от незыблемых законов, дескать, нужно постоянно подбрасывать дровишки в костер популярности, издавать синглы, выпускать клипы. От этого я полностью абстрагировался, оставил за чем-либо гнаться, а личные амбиции вкладываю в наш общий проект ONUKA.

Нельзя резать курицу, несущую золотые яйца?

Женя: Это правда. С одной стороны, я вижу стремительный рост и обороты, который приносит проект, и понимаю: целесообразнее развивать именно его. С другой стороны, я действительно не удержался и – стал накапливать свой материал.

Новый альбом The Maneken?

Женя: Похоже, это будет студийный мини-альбом. Пока продолжается виртуальное сотрудничество с музыкантами из разных стран мира: США, Дания, Франция, может быть, Беларусь. Когда ты пишешь альбом с иностранными коллегами, его будет сложно исполнять вживую: профессионалов тяжело собрать. Но мне все это ужасно нравится. Новые голоса, новые тембры.

***

Ну, что ж, дело за малым: вдохнуть музыкальную жизнь в земной шар, как вы помогли проснуться ONUKA.

Женя: Будем стараться!

Ната, Женя, спасибо за интервью: было ярко.

Ната: І вам дякуємо, нам теж було надзвичайно цікаво.

Женя: Спасибо и всего хорошего.

Фото надані Dontstop Agency – PR-службою груп ONUKA та The Maneken.