Яскраві барви королівського Таїланду

Країна усмішок та орхідей – так часто іменують Королівство Таїланд. І справді — вже в аеропорту тобі привітно усміхаються, а орхідеї цвітуть навіть на хай-теківських стійках паспортного контролю. Сюди їдуть познайомитися із буддистськими монастирями, попляжитися у Синайській затоці, зануритися у бешкетництво нічного життя Паттайї або усамітнитися на маленьких островах. Кожний вибирає собі сам: неонові або зелені джунглі, історичні або еротичні шоу, кухню разом з культурою. Для читачів Family Office мандрувала Олена Примак.

Блакитно-сірий Бангкок

Країна починається зі столиці – Бангкоку. Дослівно це місто перекладається як «село оливок», і коли у ХУІІІ столітті король переніс сюди свою резиденцію через те, що справжню столицю завоювали бірманці, негідно стало королівське місто іменувати селом. Так до Бангкоку додався перший префікс «Місто ангелів», яку згодом запозичив Лос-Анджелес, а з роками їх додавалося дедалі більше, аж поки офіційна назва міста не стала складатися із 42 слів. Щоб її запам’ятали діти, із цих слів написали пісеньку, і тепер вона звучить двічі на день як гімн. О восьмій ранку та о десятій ввечері тайці, де б вони не були, шанобливо завмирають на хвилину, слухаючи назву столиці. Патріотизм, так би мовити, зашкалює.

Сучасний Бангкок настільки контрастний, наскільки й незбагненний. Хмарочоси ділового центру і злиденні халупи обабіч річкових берегів, запорошені вулиці і розкішні готелі, смачна їжа недорого і невідомі страви захмарної ціни. Офіційні 17 млн населення, які тут проживають, знаходять собі роботу, їжу і щастя – вони усміхаються завжди! Можливо тому, що гріє сонце і стабільно – 30 градусів тепла за Цельсієм, а якщо падає дощ, то теплий і короткочасний, а потім знову сонце! І повно тропічних фруктів. Та привітність населення пояснюється передусім буддизмом, який зобов’язує своїх послідовників до доброзичливості і терпимості. Гнів тут – це вияв грубості та невихованості.

Коли з висоти 84-го поверху готелю Байок Скай (найвищий в Азії) дивишся на нічне місто, до обрію горять вікна будинків, зливаючись із зірками на небі. А радіуси автострад, мов сонячні промені, пронизують нереально масштабний діаметр столиці. Видовище фантастичне! До речі, щодо видовищ, то тут зібралися мастаки цієї справи. У торговельно-розважальних центрах столиці, окрім знайомих атракцій, вважають за доцільне будувати пізнавальні об’єкти. Наприклад, океанаріум із різноманітними видами морських істот. Тут не тільки знайомлять із підводними мешканцями, а й вчать, як їх зберегти, використати, примножити і … отримати з ними релаксацію.

Діловий і буденний Бангкок приховує своє промислове обличчя, виставляючи на перший план сферу послуг. Поширена думка, що Таїланд живе за рахунок туристів. Насправді цей рядок доходів розміщується аж на дев’ятому місці в економічному рейтингу країни. Перші позиції займає експорт фруктів, овочів, морепродуктів, рису. В країні складають автомобілі світових брендів на чотирьох заводах. Тут достатньо розвинута індустрія комп’ютерного виробництва. У найвіддаленішому селі у джунглях нікого не здивуєш новітньою моделлю iPhone, та діти при цьому грають переважно у звичайні, а не віртуальні ігри. До Бангкока з аеропорту веде швидкісна залізниця, можна дістатися й прекрасними автобанами. Висотні торговельні центри вражають своїми розмірами та кількістю, але мирно співіснують із звичайними нічними базарами.

Особливої уваги заслуговують тайські шоу: історичні, еротичні, трансвеститів. У Бангкоку візитівкою стала одна з найбільших постановок світового рівня – Сіам Ніраміт. На суперсучасній сцені зрежисована багатолика історія Таїланду, втілена у танцях, вокалі, музичній культурі країни. Бій барабанів, стрибання на бамбукових палях, тайський бокс, танок із шаблями, артисти, які ширяють над сценою – далеко неповний перелік номерів, пов’язаних сюжетом. Та й сама сцена, на яку виходять слони, кози, кури, раптом перетворюється на справжню річку або на ній починається злива, імітуючи сезон дощів, або виверження вулкану… Це треба бачити! Сіам Ніраміт, що увійшла до Книги рекордів Гіннесса — це не тільки сценічне дійство. Це великий комплекс, який представляє різноманітні райони країни, їх ремесла, побут, будівлі, рослинні культури. Перед шоу глядачі вечеряють: шведський стіл із багаточисельними національними стравами включено до вартості квитка.

Жовто-золотий – це колір короля

На вулицях, разом із триколірним державним, майорить і жовтий королівський прапор. Тайці дуже поважали свого покійного короля Раму IX, який правив 70 років, і не терплять навіть найменшої зневаги до вінценосної родини, особливо від іноземців. Прояв неповаги може розцінюватися навіть у жмаканні грошових купюр, на яких надруковані портрети короля, а непоштиве шпурляння грошей на прилавок стане приводом до виклику поліції. Покійний король Рама ІХ свого часу здобув прекрасну освіту в Америці та Швейцарії, мав два фахи: інженера-будівельника та юриста. У Бангкоку за його проектами зведено мости, за правління Рами ІХ перевагу надавали розвитку автомагістралей перед річковими каналами, і сьогодні країна має чудове автосполучення.

Коли Рама ІХ коронувався на престол, він заприсягся ніколи не покидати територію своєї країни і ніколи не жити і не ночувати у Королівському палаці в Бангкоку. Перше неуклінно виконувалося протягом всього правління, король весь час був зі своїм народом у Таїланді. Друге було пов’язане із убивством у королівській спальні його старшого брата, якого тут застрелили. Справу не розголошували, її засекретили і не обговорювали. Тайці взагалі не пліткують про королівську родину, хоча й висловлюють свої симпатії щодо її членів. Наприклад, за життя Рами ІХ не любили його єдиного сина. Він, на відміну від батька, вибрав військову кар’єру. Був льотчиком, брав участь у В’єтнамській війні. Та особливо тайці недолюблювали принца за розгульний норов. Через 18 місяців по смерті Рами ІХ принц був коронований на трон.

Незважаючи на три розірваних шлюби, міжнародні скандали, одіозні фото, на яких він у приспущених джинсах та коротенькому топіку з тату по всьому тілі сідає в літак у німецькому аеропорту, тайці сьогодні воліють мовчати. Закон забороняє критику правлячої династії. Зате народ Таїланду дуже симпатизує середній дочці короля, яка патронувала армію. Її портрети у військовій формі частенько можна було побачити на вулицях країни. Тайці сподівалися, що король таки внесе поправку до Конституції держави, яка дозволить обрати принцесу на трон. Свого часу королівська донька взяла обітницю безшлюбності і сьогодні майже 60-річна принцеса не має ні чоловіка, ні дітей.

Натомість старша донька короля, яка вийшла заміж за американця, втратила всі права спадкоємності, а молодша має проблеми з опорно-рухальним апаратом, проте це зовсім не заважає їй серйозно займатися наукою. Молодша принцеса – доктор біологічних наук, курирує в країні традиційну тайську медицину, яка здобула світове визнання.

Щодо розкішного Королівського палацу, то покійний король Рама ІХ після вступу у свої права і справді жодної ночі не провів тут. Палац використовують для прийому офіційних делегацій, релігійних святкувань, на його території, крім королівської резиденції, бібліотеки, усипальниць, розміщено найбільшу святиню країни – Храм Смарагдового Будди. Фігура Будди зростом менша за півметри, насправді висічена із жадеїту, сидить на золотому троні. Тричі на рік король або члени його родини перевдягають Смарагдового Будду у святкові шати. Існує повір’я: поки цей Будда на місці, із країною все буде гаразд. Розкіш комплексу Королівського палацу вражає казковими архітектурними формами та кількістю позолоти у купі з дорогоцінним камінням, якими так багата ця країна. До то ж тайці люблять вставляти в оздоблення палаців шматочки дзеркал, і в результаті під палючим сонцем усе це не те що блищить – палає так, що очам боляче.

Зелені «легені» джунглів

Лише дві години їзди від Бангкока на мікроавтобусі – і любителі дикої природи сповна можуть насолодитися непролазними пагорбами та п’янким повітрям джунглів у провінції Канчанабурі. Незайманий світ флори і фауни порушений тут хіба що готелями на бамбукових плотах на річці Квай. Символом цієї ріки стала «Дорога смерті» – залізниця, збудована під час Другої світової війни імператорською Японією. Японцям потрібне було сполучення із Бірмою, морський шлях союзники бомбардували, тому вони проклали дорогу через джунглі, незважаючи на велику кількість річок. На будівництво кинули полонених антигітлерівської коаліції: британців, австралійців, голландців. Умови були каторжними, люди вмирали без їжі і ліків. Тут полягло близько 100 000 осіб. Дорогу побудували за 14 місяців та простояла вона недовго. Американці розбомбили її, вперше застосувавши радіокеровану бомбу, інакше у густих хащах тропічного лісу знайти мости та рейки було неможливо.

Тепер ріка Квай — цілком мирна водна артерія, зі швидкою течією, яку використовують для підвищення рівня адреналіну у туристів. На плотах їх піднімають у верхів’я, одягають рятувальні жилети і пропонують самим доплисти вниз до готелю. Буває, гості проносяться повз, тоді човнами їх наздоганяють та виловлюють з річки. У Канчанабурі багато природних водоспадів з кількома рівнями висоти, термальні джерела, що останнім часом користуються популярністю. У скельних басейнах води відрізняються не тільки температурою, а й мінеральним складом.

Саме у цій провінції китайці закуповують для потреб своєї фармакології відомий тайський бальзам, зроблений зі ста трав. Сік ноні (дуже сильний імунопротектор) тут вважається непідробленим, як і ще десятки всіляких чаїв, настоянок, мазей, якими тайці воліють лікуватися замість фабричних пігулок.

У джунглях туристів завозять до спеціального слонячого села, пропонуючи покататися верхи на сірих гігантах. 30 хвилин їзди по усіляких спусках і підйомах вистачає, аби відчути весь «комфорт» прогулянки серед бамбукових чагарників. Якщо заплатиш погоничу, він сфотографує тебе на твій фотоапарат, або зніме професіонал, щоб у кінці продати вершникові фото в органічній рамці, зробленій із слонячих кізяків. Особливий екстаз у туристів викликає elefant-шоу. Навчені слони та слоненятка хоботом беруть гроші, за які приносять пакети з молоком та фруктами, аби глядачі їх годували. А від бажаючих зробити слонячий масаж немає відбою: жінкам велетні потирають своєю ногою сідниці, а чоловікам – причинне місце.

Багато відтінків червоного у нічній Паттайї

У багатьох туристів Таїланд насамперед асоціюється із бурхливим нічним життям курортної Паттайї. Мішель Уельбек не так давно описав у своїй «Платформі» солодке азійське кохання, маючи на увазі саме цю місцину. Проте офіційно проституція тут заборонена і мерія все робить для ребрендингу міста, намагаючись позиціонувати його як курорт для сімейного відпочинку. Для цього й справді створено безліч цікавих пропозицій: десятки тропічних садів із зоопарками, про які можна писати саги; слонові, крокодилові, зміїні шоу; вистави із колоритними місцевими обрядами. Розкішні і скромні готелі по всьому узбережжю готові забезпечити здоровий, спортивний відпочинок батькам і дітям.

Та гріховна людська натура прагне забороненого плоду, тому непримітна і нецікава вдень Wolkingstreet вночі переповнена людом, палає неоном, волає закликальниками, гримить дискотеками. Натурали і трансвестити, еротичні шоу – усе до послуг відпочиваючих за доступні гроші. Магазини і ресторани тут працюють до ранку, особливо приваблюючи туристів трансвеститами з обслуги. Спочатку це виглядає екзотично: невідомо дівчина чи хлопець подає вам страву, потім густий бас розчаровує, але пластичні рухи і шовкова шкіра знову зачаровують погляд, аж поки відверте прагнення чайових не розставить все по місцях.

Стриптиз-шоу, або «гоу-гоу» , або «69», які тривають у Паттайї нон-стоп увесь вечір і початок ночі, завжди переповнені. Побачити можна як прекрасні оголені тіла, так і потворні. Та найцікавіше спостерігати за глядачами. За статистикою до Таїланду приїздять всього 3% туристів із колишнього СНД. Основну масу мандруючих тут складають китайці, корейці, японці, індуси. Реакція китайців на цих шоу перевершує все: вони неодмінно хочуть помацати ласі частини тіл, щиро прагнуть самі стати учасниками дійства, перевірити, який же насправді є трансвестит.

Щодо останніх, то багато хто вважає Таїланд їхньою батьківщиною, але самі тайці так не думають. Стверджують, що трансвеститів тут небагато, просто до них спокійно ставляться і не притісняють. Якби їх так сприймали, наприклад, у Москві,то стало б зрозуміло, що там їх набагато більше. Відомі у всьому світі Альказар-шоу і Тіффані-шоу, учасниками яких є колишні чоловіки, розташовані майже у центрі Паттайї. Мільйони туристів з усіх куточків планети з’їжджаються сюди, щоб на власні очі побачити жінки це чи чоловіки. Є можливість перед спектаклем сфотографуватися (звичайно, за гроші) із найрозкішнішою артисткою, доторкнутися до неї, обійняти і… так і не переконатися у тому, що це колишній чоловік. Настільки вдало зроблені пластичні операції, накладено макіяж та підібрано вбрання. Шоу поставлені красиво, дивитися їх можна і дітям, ціна цілком доступна порівняно із нашими концертами.

Бірюза моря і білий пісок пляжів

Саме тепле море, хоч і непрозоре,та багатокілометрові пляжі вздовж Сіамської затоки й Андаманського узбережжя стабільно забезпечують мільйони туристів до Таїланду протягом року. Готелі різного класу дають можливість відпочивати і зі скромним бюджетом, і з розкішшю. Смачна і недорога їжа, тайські масажі, що акумулюють енергію і коштують у чотири рази дешевше, ніж у нас, дайвінг і риболовля, екскурсії на острови чи проживання на них допомагають розслабитися і забути про холоди та проблеми.

Останнім часом тут став розвиватися так званий медичний туризм: вдома оформляється страховка, а в Таїланді отримуються послуги. Особливим попитом користується пластична хірургія, що вважається тут віртуозною і недорогою, наприклад, змінити форму носа коштує 300 доларів. Хоча всі розрахунки в країні ведуться тільки у національній валюті – батах. Неофіційно сповідується гасло «Таїланд – для тайців», тобто громадянину країни завжди віддадуть перевагу. Але завдяки ухваленій ще 30 років тому Національній програмі розвитку туризму тайцям вдалося створити таку інфраструктуру відпочинку, що жоден іноземець при нормальній поведінці не відчуває дискомфорту. Мабуть, тому на традиційний європейський Новий рік у Таїланді всі готелі заповнені.

До речі...

Зображення Будди у Таїланді – не тільки історичні пам’ятки. Перш за все – це релігійний символ і подається він у безлічі варіантів: Лежачий Будда ХVІІ століття і Золотий Будда сучасний, висічений на чорній скелі лазером, викладений золотими пластинами і подарований королівськими дітьми на честь 50-річчя правління країною своєму батькові. Якщо перший розташований у давньому монастирі Ват Пхо у Бангкоку, відомому тим, що започаткував тут школу тайського масажу, то другий знаходиться недалеко від Паттайї, у парково-монастирському комплексі Ват Янг, розрахованому на відпочинок та медитації будь-якого вірянина з будь-якої країни.

Між іншим...

Невеличке поселення племені Карен, що живе на півночі Таїланду, відоме ще під назвою місто довгошиїх. Це колишні вихідці з Бірми, які славляться тим, що їхні жінки носять між підборіддям та ключицями металеві кільця. Помилково вважають, що робиться це задля витягування шиї. Під вагою металу (а це 6-7 кг) плечі опускаються і створюється ефект довгої шиї. Існує кілька пояснень цьому звичаю. Одне з них сягає часів рабовласницького періоду, коли бірманських жінок за їхню вроду масово захоплювали у полон, і щоб спотворити красу, на дівчаток п’яти років стали одягати кільця. Інші версії стосуються життя у джунглях, де металеві «прикраси», що носили на шиї, ліктях, колінах, слугували захистом від хижаків. Сьогодні жінки племені займаються споконвічними народними промислами: на примітивних ткацьких верстатах тчуть натуральні шалики, які тут же і продають туристам.