Арт-об`єкт як застава

Ринок предметів образотворчого мистецтва, або арт-ринок – один з найстаріших інвестиційних ринків у світі, популярність якого останнім часом дедалі зростає. І не тільки через цікаві капіталовкладення в нього як в об`єкт мистецтва з певною художньою і матеріальною цінністю. Наразі арт-об’єкт розглядається також як предмет застави, про що розповідає наш постійний експерт, фінансист Марина Нестеровська.

Останні десять років інтерес до арт-ринку демонструє особливо позитивну динаміку, при цьому найбільш популярними є предмети образотворчого мистецтва. Один з факторів його такої привабливості – стабільніший характер порівняно з ринком цінних паперів, іншими сферами інвестицій, оскільки через незалежність цін на предмети мистецтва від політичних і соціально-економічних змін він відзначається високою прибутковістю таких інвестиційних активів. Крім того, на арт-ринку вже давно сформована система оцінки, інвестування, торгівлі та поширення предметів мистецтва.

Однак цей ринок має низку специфічних рис, які обумовлюють одночасно й його складність, що відображається у небажанні деяких інвестиційних компаній, банків, фінансових установ мати справу з предметами мистецтва, а саме:

• недосконалість конкуренції через унікальність ринку, його конфіденційність і непрозорість;

• високі трансакційні витрати;

• неузгодженість або упередженість методів оцінки предметів мистецтва як наслідок не тільки об’єктивних, а й суб’єктивних факторів;

• недосконала класифікація ризиків на цьому ринку.

Отже, інвестиції в предмети мистецтва вимагають якісної експертизи і виваженої довгострокової інвестиційної стратегії, що найчастіше практикується у підрозділах private banking банків і фінансових установ, а також компаніях, що спеціалізуються на wealth management (управління приватними капіталами). У деяких компаніях дістала розвиток послуга з арт-банкінгу, зокрема супровід угоди з купівлі-продажу творів мистецтв.

Проте зауважте: йдеться в основному про зарубіжні банківські установи та інвестиційні компанії, які останнім часом також почали пропонувати своїм клієнтам послуги з кредитування під заставу творів мистецтва, і ці послуги стають дедалі популярнішими серед колекціонерів, а також представників галерей, фондів і музеїв. Навіть аукціонні дома Christie`s і Sotheby`s не відстають на цьому позичковому ринку від своїх конкурентів. Так, Sotheby`s пропонує довго- і середньострокові позики, а також автоматично поновлювані кредити під заставу творів, не призначених для продажу. Аукціонний бізнес – сезонний, найголовніші торги проходять восени і навесні, тому багато з тих, хто надає на торги твори мистецтва, хочуть отримати аванс. Тому при наданні позик аукціонні дома зазвичай укладають договір, де зобов`язуються продати роботу.

Банки також видають кредити, забезпечені творами мистецтва, в основному не призначеними для продажу. Оскільки вартість предметів мистецтва залежить від безлічі суб`єктивних чинників, що призводить до підвищення ризику для кредитора. Щоб мінімізувати його, кредитна організація в разі падіння ринкової ціни об`єкта мистецтва часто залишає за собою право перегляду застави в бік її збільшення. Тому зазвичай сума кредиту під предмет мистецтва не перевищує 50% від встановленої вартості об`єкта (запобіжний захід з боку банку).

Хочеться ще раз нагадати, що застава майна клієнта є однією з найпоширеніших і надійніших форм забезпечення повернення банківського кредиту, оскільки його вартість при адекватному обліку та обслуговуванні не залежить від фінансового стану боржника. Наприклад, у Законі України «Про заставу» №2655-XII від 02.10.92 поняття застави визначається як спосіб забезпечення зобов`язань. При цьому закон надає кредитору (заставодержателю) переважне право перед іншими кредиторами отримати задоволення своїх вимог з вартості застави у разі не иконання боржником (заставодавцем) своїх зобов`язань. Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсно існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу і т. ін.

Якщо ж використовувати твір мистецтва як заставу, то потрібно забезпечити належні умови зберігання, а це зробити, особливо стосовно творів образотворчого мистецтва, складно і дорого. Потрібне спецаліалізоване сховище – сучасне безпечне приміщення з підтриманням температурного режиму і режиму вологості високої точності, мінімального руху повітря, а також додержанням інших умов, необхідних для забезпечення належного тривалого зберігання творів мистецтва. У депозитарії можуть бути обладнаніспеціальні банківські чарунки для зберігання картин. Та й для транспортування предметів мистецтва має використовуватися броньований автотранспорт у супроводі співробітників служби безпеки установи або професійних інкасаторів. Це все обумовлює високу вартість такого кредиту.

Деяким позичальникам з категорії vip-клієнтів іноді надається додаткова фінансова привілея: за посередництва банку або іншої установи в спеціальному приміщенні сховища клієнт може мати можливість протягом терміну зберігання демонструвати потенційним покупцям предмет застави для подальшого продажу і тим самим формувати максимальну ринкову ціну.

Якщо розглядати ризики, притаманні кредитуванню під заставу арт-об’єкта, то для позичальника одним з них є процентний ризик – зміна умов надання кредиту банком, зокрема зміна процентної ставки за кредитом.

Для банку або кредитної установи у цьому разі існують такі ризики: ринковий – обумовлений непрозорістю арт-ринку і відсутністю іноді достовірної інформації, недосконалістю законодавства; макроекономічний – зміни соціально-економічної ситуації в юрисдикції, в якій оформлено кредит; страховий – пошкодження арт-об’єкта або його безповоротна втрата; валютний – зміна валютного курсу; дефляційний – зниження рівня цін і дохідності, погіршення економічних умов; інвестиційний – неправильний вибір інвестиційного рішення; фіскальний – зміна податкового законодавства. Але на особливу увагу заслуговує оціночний ризик,оскільки саме від правильності оцінки і визначення базової вартості предмета мистецтва залежить подальша ефективність як інвестування, так і правильність отриманої інформації в процесі оцінки про атрибуції (справжності предмета мистецтва) у разі прийняття арт-об’єкта як застави. Крім того, наприклад, на українському арт-ринку не вистачає професіональних експертів-оцінювачів.

Отже, при розрахунку вартості твору мистецтва необхідно враховувати його корисність для інвестора (кредитора) і причини, які лягають в основу мотивації придбання або взяття в заставу. Відповідно до теорії ціноутворення на нормально функціонуючому ринку ціни стабільні і прагнуть до рівноважного рівня, при якому збігаються попит і пропозиція. Рівноважні ціни можна назвати також справедливими, однаково вигідними всім зацікавленим особам. Вартість, що розраховується при оцінці за такими цінами, стає справедливою вартістю. Одночасно на ціни впливають характер і стан конкуренції та відповідно ступінь монополізації ринку. З погляду арт-ринку значення цього принципу полягає в контролі цінових змов між експертами-оцінювачами, а також аукціонними домами та іншими учасниками ринку, які переслідують власні інтереси, через які здатні істотно спотворити реальну ринкову вартість об`єктів оцінки. 

Крім цього необхідно враховувати фактор мінливості вартості одного і того самого об`єкта в часі. Загальноекономічна інфляція в країні, зміна в соціально-економічній і політичній сферах, зрушення в структурі окремих товарних ринків спричиняють зміну цін і відповідно вартості предметів образотворчого мистецтва. Звідси – вимога про те, що кожна оцінка вартості арт-об’єкта повинна містити вказівку про дату оцінки, тобто про той момент календарного часу, на який визначено його вартість. 

Крім зазначених критеріїв, принципи оцінки повинні ґрунтуватися на незалежності, універсальності, взаємозв`язку і застосовності до всіх об`єктів оцінки.

Таким чином, проведення оцінки предметів мистецтва на основі запропонованих принципів з метою формування справедливої ринкової ціни предмета мистецтва дозволить мінімізувати ступінь впливу ризиків, властивих для цієї сфери інвестицій, а також формувати вільні ринкові відносини з приводу угод з предметами мистецтва як заставними об’єктами. Тим самим розвиватиметься інфраструктура та формуватиметься прозорість угод на арт-ринку, що спричинить поступове його підвищення до рівня інших фінансових ринків.