чт
  • 21
  • пт
  • 22
  • сб
  • 23
  • вс
  • 24
  • пн
  • 25
  • вт
  • 26
  • ср
  • 27
  • чт
  • 28
  • пт
  • 29
  • сб
  • 30
  • вс
  • 31
  • пн
  • 1
  • вт
  • 2
  • ср
  • 3
  • чт
  • 4
  • пт
  • 5
  • сб
  • 6
  • вс
  • 7
  • пн
  • 8
  • вт
  • 9
  • ср
  • 10
  • чт
  • 11
  • пт
  • 12
  • сб
  • 13
  • вс
  • 14
  • пн
  • 15
  • вт
  • 16
  • ср
  • 17
  • чт
  • 18
  • пт
  • 19
  • сб
  • 20
  • вс
  • 21
  • Роздуми біля книжкових полиць

    Дмитрий Гриджук
    блогер, эксперт финансового рынка
    24 мая 2019 15:11
    1504

    Відомий фінансист та вчений – про останню прогулянку на “Книжковий Арсенал-2019”.

    Знаєте, книги в моєму домі вже захопили частково особистий життєвий простір. Інколи вони навіть руйнують мою любов до порядку, вишукуючись такими собі гірками – ці ще непрочитані, ці бажано було б передивитися, ці обов’язково потрібно передати дітям. Інколи я сумую, дивлячись на моє книжкове багатство, бо розумію, скільки на світі ще книжок, які я просто не встигну прочитати – мені не 18 років. Інколи мрію, бо хочу, аби мої онуки не захоплювалися мультиками і коміксами, а навчилися читати складну літературу, і що важливо, як говорила відомий нейропсихолог Тетяна Чернігівська – за лінійним принципом, тобто від початку і до кінця. Бо має вибудовуватися алгоритм для глибокої, пізнавальної, в тому числі художньої, літератури, яка формує свідомість. Інколи злюсь, бо згоден із всесвітньо відомим вченим-лінгвістом, професором Масачусетського технологічного університету Ноамом Хомським, який в інтерв’ю американському телебаченню підкреслив нове явище: паралельне спілкування. Тобто коли люди перемовляються з тим, хто перебуває поруч, спілкуючись одномоментно з кимось у чаті віртуального месенджера. На жаль, пройшов час тривалих роздумів, заглиблення у різноманітні шари тієї інформації, з якою ви працюєте. Всі хочуть все пришвидшити: схопив, зробив, кинув. Перестали цікавити такі критерії, як складність, філософічність, якість тексту, врешті-решт витонченість фрази.

    А народилися такі мої роздуми біля книжкових полиць на черговому “Книжковому Арсеналі”, куди я встиг дістатися, незважаючи на суцільну завантаженість через захист докторської. Саме після нього я й пішов розслабити свої нейронні зв’язки і наповнитися новинками від українських і зарубіжних авторів. Оскільки все ж таки науковець та економіст гарно розмістилися у моєму mind, я здебільшого звертав увагу на світові бестселери, хоча із задоволенням відзначив велику кількість цікавих і гарно ілюстрованих книжок для дітей від львів’ян зі “Старого Лева”, харківських видавництв “Віват”, “Читаріум”, “Школа”, київських – “Маміно”, “Книголав” та ін.

    Першою феноменальною новинкою для мене стала видана за підтримки Української асоціації Римського клубу книга “Come on!” – про недалекоглядність людства, руйнування планети, лабіринт “порожнього світу” тощо. Порушено дуже актуальні питання від німецького вченого Ернста Вайцзекера та шведського європолітика Андерса Війкмана, двох очільників світового Римського клубу, які опікуються врятуванням планети від апокаліпсісу екологічної катастрофи вже понад 50 років. Автори разом з багатьма небайдужими до майбутнього цивілізації презентують своє бачення прийдешніх економіки, політики, філософії, психології, протиставляючи новий антропоцентризм віджилому ринковому фундаменталізму і сучасному капіталізму. Вони виголошують про безумовне додержання традиційного для людства балансу – між людиною і природою, довгостроковими наслідками і споживацьким сьогоденням, особистим і суспільним, релігією та державою, соціальними ліфтами і соціальною рівністю, ринковими силами і законом. Вердикт – світ, в якому домінує людина мисляча та освічена, все ще може зупинити руйнацію довкілля і мати успішне майбутнє для всіх.

    Друга приголомшлива не тільки для мене новинка – “Дурна кров. Таємниці та брехні стартапу Кремнієвої долини”. Відомий американський журналіст Джон Керрейру – єдиний, хто попри будь-які заперечення відкрив світу правду. Дослідження – про 22-річну засновницю стартапу Theranos Елізабет Голмс, яка начебто винайшла революційну систему аналізу крові, що врятує життя багатьом людям. Їй вдалося ошукати велику кількість розумних людей США, навіть залучивши до ради директорів свого проекту Генрі Кіссинджера. Згодом виявилося, що весь стартап – цілковита брехня і шахрайство. Здивувався навіть Білл Ґейтс! Цікаво почитати.

    «Полуниця і далі була кислою, а апельсини сухими і зморщеними. Змінилися натомість обличчя політиків на телебаченні, назви головних вулиць і площ, прапори, національні гімни і пам`ятники. Складалося враження, що нові демократії Східної Європи були такими слабкими і так боялися спадщини комуністичного минулого, що просто повинні були знищити всі символи старого режиму так само рішуче (і навіть насильно), як це робили революційні уряди 1945-го». Це цитата з однієї з перших публіцистичних книг хорватської інтелектуалки Славенки Дракуліч. Одна назва чого вартує – “Як ми пережили комунізм і навіть сміялися”, особливо якщо згадати, що написано ці матеріали не сьогодні, а під час кривавої балканської війни, у далеких уже 90-х. Але книга – не про ностальгію за радянськими часами і відомими на весь світ чергами, породженими суцільним дефіцитом майже всього. Книга особливо актуальна для нас, сьогоднішніх українців, які поки що не вміють стати державницькими громадянами власної країни і перебувають у полоні мрій про сильного лідера, який перегорне сторінку історії миттєво і ми всі відразу опинимось у чудовому європейському завтра.

    І наостанок, аби вас не мучити, любі читачі, книга унікальних діалогів між великим американським другом України, письменником Тімоті Снайдером і смертельно хворим британо-американським істориком Тоні Джадтом, які протягом цілого року щотижня зустрічались, аби обговорити ХХ століття, аналізуючи ідеї, які управляли світом у будь-якому сенсі. Це були не тільки просто ”Роздуми про двадцяте століття”, а й про роль держави в управлінні, про владу і справедливість, економічні погляди Рейгана і Тетчер, американські війни на Близькому Сході і протистояння Ізраїлю і т. ін. А взагалі цей інтелектуальний бестселер – такий собі урок про те, що ми маємо взяти з собою у майбутнє – пам’ять і досягнення чи моральні засади? От і я вирішив пройти цей прискорений курс політичних ідей, аби наповнити серце і розум позитивними думками та емоціями.

    Гарних вихідних! Читаймо, бо ми того варті!