пт
  • 8
  • сб
  • 9
  • вс
  • 10
  • пн
  • 11
  • вт
  • 12
  • ср
  • 13
  • чт
  • 14
  • пт
  • 15
  • сб
  • 16
  • вс
  • 17
  • пн
  • 18
  • вт
  • 19
  • ср
  • 20
  • чт
  • 21
  • пт
  • 22
  • сб
  • 23
  • вс
  • 24
  • пн
  • 25
  • вт
  • 26
  • ср
  • 27
  • чт
  • 28
  • пт
  • 29
  • сб
  • 30
  • вс
  • 31
  • пн
  • 1
  • вт
  • 2
  • ср
  • 3
  • чт
  • 4
  • пт
  • 5
  • сб
  • 6
  • вс
  • 7
  • пн
  • 8
  • Dolce vita, або чому нам не потрібна зайва година

    Dolce vita, або чому нам не потрібна зайва година
    Getty Images/Global Images Ukraine
    20 августа 2019 16:49
    622

    Навчитися правильно відпочивати – набагато складніше, ніж ми вважаємо, проте цьому потрібно вчитися обов’язково.

    У старенькій Європі, насамперед в Італії, і американців, і українців дивує, а іноді навіть дратує, вміння людей почуватися, наче у своїй тарілці, у солодкому неробстві, як перекладається Dolce vita. Тут ніхто не буде давитися сендвічем за екраном монітору або залишатися в офісі у позаробочий час. А чого вартує, наприклад, традиційне Ferragosto в Італії – місяць, коли вся країна просто відпочиває: вдома, у горах, на морі, у мандрівках.

    Все має бути розумним

    Багато десятиліть поспіль всі проповідували міф продуктивної, читайте – багаточасової! – праці на користь бізнеса, суспільства та ін. Ми всі бігли за 25-ю годиною у добі, аби встигнути виконати заплановане, заганяючи себе до виснаженості, стресу і вигоряння. До речі, наша постійна блогер Марина Руденко гарно написала про це. Рекомендуємо!

    Тож, і працюємо, як навіжені – цілодобово не випускаємо з поля зору свій смартфон, біжимо в офіс на вихідних, вирішуємо ділові питання на відпочинку. І таким чином потрапляємо у пастку понаднормової роботи, гадаючи, що зможемо наздогнати всі дедлайни і задовольнити всіх клієнтів. Насправді – це хибна тактика. Можливо, щоб працювати ефективніше, потрібно працювати менше, але гнучко і розумно?

    Навіть на світовому рівні немає чіткої залежності між продуктивністю та середньою тривалістю робочого часу в країні. Наприклад, робочий тиждень американця в середньому на 4,6 години довший, ніж у норвежця. Але ВВП на одну відпрацьовану годину в Норвегії становить $78,70, тоді як у США – $69,60. А італійці зі своїм всесвітньо відомим Dolce far niente виробляють за годину майже на 40% більше, ніж Туреччина, хоча робочий тиждень в Італії триває в середньому 35,5 години, а в Туреччині – 47,9 години.

    Дослідження вчених виявили, що людина 87 разів на день відволікається, бо не може більш ніж на 45 хвилин концентрувати свою увагу. Виявляється, всі ці перерви на каву – зовсім не марні. До речі, ви ніколи не замислювалися, чому академічна година – саме 45 хвилин? Але як цього досягти? Може, впровадити гнучкий графік роботи? Або виділити окремий час для фізичних вправ і медитації? Або сісти за вивчення основ тайм-менеджменту?

    Відкриємо секрет: вчені вже довели, що головне – це вміння правильно скерувати свою енергію. Тобто потрібно визначити, протягом якого періоду ви можете заглибитися у роботу, і дотримуватися цієї тривалості зосередження. А ще – планувати свій графік, складати щоденний список справ, визначати чіткі цілі. І найголовніше – виділяти перерви для абсолютного неробства: хто як любить – споглядати за природою, звичайно краще у парку чи на відкритій терасі; розчинитися у музиці, заплющивши очі; призначити для себе, якщо можливо, так звані бібліотечні дні, коли ти посеред тижня дозволяєш собі й справді зазирнути у бібліотеку, книгарню, на виставку чи будь-який інший культурологічний захід. До речі, двоє з найбагатших людей світу Білл Гейтс і Воррен Баффет мають у своєму графіку дні, коли вони нічого не роблять. Як пояснює Шріні Піллей, доцент кафедри психіатрії з Гарвардської медичної школи, коли наш мозок перемикається між зосередженням і відволіканням, він працює ефективніше.

    Ключ до продуктивності лежить також у тому, щоб враховувати спади в концентрації уваги, які неминуче відбуваються протягом дня: зазвичай всередині ранку та по обіді. Джастін Гіньяк, співзасновник фрилансерської мережі Working Not Working, один з багатьох успішних людей, який розвінчує міф про те, що працювати продуктивно означає працювати більше, завів звичку щодня після роботи лежати в гамаку. "Я запалюю кілька свічок, лягаю в гамак і нічого не роблю, – розповідає він. – Це дивовижно. Я даю своєму мозкові простір, який допомагає побачити всю картину, а не тільки те, що розташоване безпосередньо переді мною".

    Під час "зосередженої практики", необхідної для опанування будь-якого вміння, ми потребуємо більше перерв, ніж нам здається. Більшість людей без перерви можуть осилити лише годину такої праці, а краще – 45 хвилин. А багато професійних музикантів, письменників і спортсменів ніколи не присвячують своїй справі більше п`яти годин поспіль на день. Що ж вони роблять решту часу, спитаєте ви? Між іншим, багато хто використовує його, аби подрімати, що є найкращим способом відновити сили, зазначає психолог Андерс Ерікссон із Стокгольмського університету. Знову ж таки, згадаймо південні спекотні країни, де сієста – це святе.

    Кожному своє

    "Працюйте над чимось одним, поки не завершите, – радив художник і письменник Генрі Міллер у своїх 11 заповідях письменника. – Зупиняйтеся в призначений час! І не відмовляйтеся від житейських радощів! Зустрічайтеся з друзями, подорожуйте, випийте, якщо вам це потрібно". Навіть один з батьків-засновників США Бенджамін Франклін, безперечний взірець працьовитості, регулярно проводив деякий час у неробстві. Він завжди мав двогодинну перерву на обід, а також вільний вечір і повноцінний нічний сон.

    Утім, "відпочинок" – це не зовсім те, що відбувається в нашому мозку, коли ми думаємо, що нічого не робимо. Ділянка мозку, яка активується, коли ми "нічого" не робимо, відома як мережа пасивного режиму роботи мозку (МПРРМ). Вона відіграє вирішальну роль у формуванні спогадів та передбаченні майбутнього. Вона також активується, коли ми спостерігаємо за іншими, розмірковуємо, виносимо моральні судження або намагаємось зрозуміти емоції інших людей. Тобто якщо цю мережу вимкнути, ми б не змогли запам`ятовувати, передбачувати наслідки подій, розуміти соціальну взаємодію та себе, ми були б нездатні до етичних вчинків та емпатії. Отже, ми б не змогли функціонувати не тільки на робочому місці, а й у житті.

    Тож, МПРРМ – це місце, де народжується творчість. Адже ця ділянка активується, коли в нас виникають асоціації між непов`язаними, на перший погляд, речами або коли нам на думку спадають оригінальні ідеї. Саме в цій ділянці мозку і відбувається те, що ми називаємо геніальним просвітлінням. Але найголовніше – якщо ми не знаходимо часу зануритися в самих себе, ми втрачаємо важливий ключ до щастя. "Переважну частину часу ми робимо речі, не замислюючись про їх сенс, – зазначає Мері Хелен Іммордіно-Янг, нейробіолог з Інституту Мозку і творчості при Університеті Південної Каліфорнії. – Коли у вас немає можливості побачити ваші дії в ширшій перспективі, з часом вони починають здаватися марними і порожніми, непов`язаними з вашою особистістю. А це відчуття шкодить як психічному, так і фізичному стану".

    Інший дієвий способі відновити мозок після тривалої праці – це медитація. Лише тиждень практики для тих, хто ніколи не медитував раніше, і один сеанс для досвідчених практиків, підвищує творче мислення, настрій, пам`ять та увагу. Будь-яка інша діяльність, яка не потребує повної концентрації, як-от в`язання або малювання, також чудово допомагає. Як писала Вірджинія Вулф у "Своїй кімнаті": "Малювання було простим способом завершити невдалу ранкову працю. Але саме в таких безцільних заняттях та мріях часто й народжується істина".

    Сон також відіграє важливу роль у здатності витримати повний робочий тиждень. Донедавна успішні люди часто вихвалялися тим, що не витрачають багато часу на сон. Колишня прем`єр-міністр Британії Маргарет Тетчер говорила, що може спати чотири години і при цьому ефективно працювати, хоча архівні відеозаписи свідчать, що вона могла прилягти впродовж дня. Насправді Національний фонд сну США рекомендує людям старше 26 років спати не менше семи годин на добу, а професор психології Карл Еріксон з Університету штату Флорида підкреслює важливість сну і відпочинку для навчання та пам`яті.

    Поради бувалих

    Часом кожному з нас потрібне невелике перезавантаження, особливо, якщо не завжди виходить стежити за власним способом життя, харчуванням і відпочинком. Тож, пропонуємо вам три стратегії поведінки, як не стати жервою робочого перевантаження.

    • Звільніться від звички догоджати"Ви хочете, щоб усі вас любили і поважали, тому берете на себе роботу інших. Ви готові стати цапом-відбувайлом для всієї команди, – говорить Бред Вертлі, консультант з питань лідерства, мотивації й обслуговування клієнтів з Сіетла. – На жаль, віднімаючи роботу в інших, ви відбираєте в них можливість навчатися, зростати професійно, отримувати похвалу і визнання й ставати впевненішими в собі. Догідники вважають, що вони допомагають іншим, але насправді вони роблять ведмежу послугу". Зрештою, бажання всім догоджати може призвести до виснаження або нервового зриву, адже зробити всіх щасливими неможливо. 

    • Попросіть про допомогу. Робоче перенавантаження може призвести до відчуття, що справи вийшли з-під контролю і ви не можете з цим впоратися. Жертви відчувають себе не в змозі завершити проєкт, бо обсяг роботи зростає як грудка снігу. Відчуття втрати контролю посилюється тривогою пропустити щось важливе, втратити контроль над проєктом або припуститися фатальної для власної кар`єри помилки. Попросити про допомогу насправді цілком нормально. Це покаже, що ви вмієте реалістично оцінювати власні сили і планувати час, і можете бути чесним із собою. Звичайно, це краще для вашої репутації, ніж намагатися стрибнути вище голови і не впоратися із завданням.

    • Планування, пріоритети, межі. Здатність аргументовано відмовитися від додаткового навантаження базується на вмінні ефективно планувати свою діяльність та розставляти пріоритети.

    І наостанок невеличка гімнастика з 11 простих правил, які допоможуть привести мозок і тіло в тонус. Тож, ми з вами спробуємо:

    • не їсти на ніч і засинати з голодним шлунком. Протягом 1-2 тижнів ми почнемо бачити легкі світлі сни і щоранку зможемо прокидатися в гарному натхненному настрої, бадьорими;

    • не додавати в їжу дві приправи — сіль і перець, і побачимо, що наїстися можна в 2-3 рази меншою кількістю їжі. Протягом 1-2 тижнів тіло перестане набрякати, і через місяць буде помітно схуднення (стосується тільки тих, хто має зайву вагу);

    • не пити магазинні газовані напої, і побачимо, якою смачною є проста вода і що для вгамування спраги потрібно набагато менше рідини;

    • не пити каву і чай протягом двох тижнів і побачимо, що навколо все тішить, ми спокійно засинаємо і міцно спимо, що розгладилися зморшки на обличчі і зайва нервозність зникла або зменшилася вдвічі;

    • тиждень ходити і сидіти з прямою спиною. Таким чином у нас покращиться пам`ять і прискориться мислення;

    • за годину-дві до сну вимикати телевізор і комп`ютер — і відразу відчуємо свої бажання і творчі імпульси;

    • два тижні поспіль говорити по телефону тільки у справі — побачимо, що в добі не 24, а 36 (!) годин;

    • щоразу при бажанні взяти сигарету або випити чарку ми беремо яблуко/мандарин/апельсин/банан або випиваємо склянку води. Через два тижні ми відчуємо себе вдвічі міцнішими, витривалішими і сильнішими;

    • кожен раз, коли хочемо зробити щось, що цікавить нас (нехай вперше, нехай рідкісне і не властиве, але що подобається), зробити це негайно і відняти хвилини роздумів й оцінки — тож, впевнимосЯ, що можемо набагато більше;

    • посміхатися щоразу, коли хочеться посміхнутися незнайомцю, нехай і на кілька секунд;

    • полежати у траві, серед дерев, подалі від машин, не соромлячись нікого — і ми почуємо таку довгоочікувану тишу. Насамперед у собі.