Висячі сади Семіраміди

Зелені дахи – справжній тренд та еко-маніфест сучасного світу.

Проте наразі мегаполіси практично втрачають зв’язок із природою. Надзвичайно висока вартість квадратного метру міської землі змушує забудовників економити на прибудинкових ділянках. У лідерів світової архітектури декілька десятків років тому з’явилося рішення, яке залучає дедалі більше прихильників і незабаром може стати популярним і в Україні – зелені дахи як інструмент урбаністики майбутнього. Такої думки і наш консультант з питань архітектури і дизайну Олексій Пономарчук, архітектор, дизайнер, керівник студії Zoom-design.

Традиція вкривати дерном дахи з’явилася у країнах Скандинавії ще кілька сторіч тому. Мешканці холодних країн помічали, що такий спосіб організації покрівлі дає змогу зберігати тепло оселі довше. Відносно нещодавно, у 60-х роках минулого століття, економні німці звернули увагу на цю давню традицію та спробували трансформувати її, пристосувавши до потреб і можливостей сучасності. Так, із 80-х років системи зелених дахів лишаються майже незмінними, відрізняючись лише матеріалами різних виробників.

Облаштування системи зеленого даху передбачає не лише наявність шару ґрунту, як вбачається спочатку. Це декілька прошарків сучасних мембранних матеріалів, що дозволяють:

• накопичувати дощову воду для меліорації рослин;
• підвищувати звуко- і теплоізоляцію будинку;
• поглинати більшу частку шкідливих речовин з міського середовища, зменшуючи вплив загального фону забруднення;
• забезпечувати рослинам мікрокліматичні умови, зберігаючи флору і фауну у мегаполісі;
• не дозволяти корінням рослин псувати покрівлю;
• виводити надлишок вологи у систему зовнішньої або внутрішньої каналізації (так-так, деякі будівлі в Німеччині облаштовані таким чином, що використовують дощову воду як технічну для потреб людей, котрі там живуть або працюють);
• влітку захищати приміщення від перегрівання, а взимку від переохолодження;
• подовжувати термін експлуатації даху.

Паралельно із цими перевагами наявність зеленого даху дозволяє за рахунок використання дощової води значно знизити витрати на вдосконалення систем зовнішньої каналізації, зменшення площ підтоплень у результаті злив, легше підтримувати чистоту подвір’я тощо

Але головна цінність цих систем для архітектури – вони дають змогу «мертві» міські краєвиди зробити привабливими для довкілля, збільшити корисну площу, використавши поверхню даху для створення рекреаційних зон для дітей і дорослих, значно підвищити привабливість об’єктів і довершити бетонні шедеври зеленими “легенями”.

Вартість такого даху відносно невисока – близько €150 на 1 кв. м, але екологічність, мультизадачність та ефективність переоцінити важко.

Тому з 90-х років у країнах старої Європи започатковуються різноманітні муніципальні та державні програми із озеленення дахів. Деякі ініціативи мають рекомендований або заохочувальний характер, але у певних регіонах, зокрема у Німеччині, навіть обов’язкові. Ці програми вже мають значні результати. Наприклад, у Берліні майже 30% пласких дахів мають часткове чи повне озеленення. Багато архітектурних бюро та інженерних компаній спрямували свою діяльність саме у це русло. Сучасні виробництва створюють дедалі досконаліші матеріали, щоб зробити технологію зелених покрівель ідеальною. Біологи та селекціонери виводять нові підвиди та сорти рослин, невибагливих до спартанських умов міських дахів. Фахівці із ландшафтного дизайну вчаться з наявних можливостей створювати справжні шедеври паркового мистецтва.

Технології не стоять на місці, і от уже винаходять системи озеленення не лише скатних дахів, а й вертикальних стін.

Якою ж є ситуація із зеленими дахами в Україні?

Наразі цей напрям лише розвивається. Дизайнерські та архітектурні бюро не поспішають брати на озброєння незнайомі для них технології, до того ж девелопери та забудовники побоюються технологічних проблем у підтримці робочого стану зелених дахів. Між іншим, середня гарантія на такий дах в Європі за умов коректної експлуатації – 20 років, отже, цей страх не виправданий. Бракує і технічних спеціалістів, які могли б реалізувати ці сміливі проекти. Але великі міста – Київ, Харків, Дніпро, Одеса – вже майже вичерпали вільні території під забудову у центрі, отже, справжня боротьба за кожен вільний метр простору тільки починається. Розсунути будинки для створення між ними скверів неможливо, а значить усі плани із озеленення українських міст «підуть у вертикаль». До того ж конкуренція між забудовниками стає гострішою, а отже, аби вигідно виділятися серед інших, варто звернути увагу і на такий інструмент облаштування об’єкта, як зелені дахи.

Впевнений: незабаром як девелопери великих багатоповерхових комплексів, так і власники приватних садиб звернуть увагу на новітні технології озеленення дахів та фасадів, і наявність зеленого даху для будівлі у центрі міста не буде екзотикою, що дозволить містянам стати ближчими до такої бажаної живої природи, а містам допоможе набути такої необхідної екологічності, аби стати світовим дивом, як висячі сади Семіраміди.