сб
  • 16
  • вс
  • 17
  • пн
  • 18
  • вт
  • 19
  • ср
  • 20
  • чт
  • 21
  • пт
  • 22
  • сб
  • 23
  • вс
  • 24
  • пн
  • 25
  • вт
  • 26
  • ср
  • 27
  • чт
  • 28
  • пт
  • 29
  • сб
  • 30
  • вс
  • 31
  • пн
  • 1
  • вт
  • 2
  • ср
  • 3
  • чт
  • 4
  • пт
  • 5
  • сб
  • 6
  • вс
  • 7
  • пн
  • 8
  • вт
  • 9
  • ср
  • 10
  • чт
  • 11
  • пт
  • 12
  • сб
  • 13
  • вс
  • 14
  • пн
  • 15
  • вт
  • 16
  • Лайфхаки для батьків: як мотивувати дітей навчатися

    Ольга Лотоцкая-Головина
    журналист
    10 октября 2019 14:31
    812

    Цікавість до навчання – чи не найголовніша складова успішності вашої дитини.

    Навіщо ходити до школи? Чому тривожаться батьки? Свобода і відповідальність – як діти навчаються в такій системі координат? Освіта майбутнього – якою вона буде? Відповіді на ці та інші освітні запитання, виховання і розвитку шукали лектори і учасники міжнародної конференції IDEC, що відбулася у Києві. Журналістка Ольга Лотоцька-Головіна пропонує читачам Family Office нотатки з цього заходу.

    • Про цікавість до навчання

    Варто питати в дітей, що їм цікаво. Або ж пропонувати їм те, про що вони через відсутність досвіду можуть не знати. Те, що діти будуть читати літературу не з навчальної програми, жодним чином не вплине на підсумковий іспит з літератури. Якщо вони вміють швидко читати, думати та аналізувати, ніхто не завадить їм за два тижні пройти весь обов’язковий курс і скласти, зрештою, іспит успішно.

    • Яким чином з’являється інтерес до навчання

    Спочатку потрібно створити атмосферу: колір стін, розташування меблів, деталі інтер’єру, запах, світло, музика… На новому місці атмосфера призначена для того, щоб дитина почувалася комфортно і безпечно. Тільки тоді дитина, до речі, як і доросла людина, робитиме те, що їй цікаво.

    • Найцікавіша тема для кожної дитини – особисте “я”

    Для учня – це “моє” означає все, що завгодно. Моя математика, моя література. Усе те, де підключається особистий інтерес – дослідити себе і світ.

    • Має відбуватися розкриття і привласнення знань – найбільш творча стадія

    Коли дитина приміряє нові знання на себе. Скажімо, не “зайшов” учневі Пушкін, але це теж сприйняття. Сприйняття його, а не ваше. Сприйняття того, що Пушкін – не його улюблений поет, але “дякую, вчителю, що ти його показав і відкрив мені”.

    Ми не повинні робити так, щоб діти полюбили той чи інший предмет. Ми повинні зробити так, щоб дитина могла отримані знання перевіряти, щоб вона розуміла: це лише один із інструментів взаємодії. Щоб дитина не запитувала “навіщо мені історія?” чи “навіщо мені фізика?”. Далі вона розбереться сама.

    • Навіщо школа

    Наразі відповідь на це кожен дає собі сам. Моя особиста відповідь – у школу можна ходити, тому що там може бути прикольно. Ми ходимо туди, де нам добре.

    Добре мені там, де я щось розумію про себе та інших. Значить, школа має зробити так, щоб дитині було добре і щоб вона могла відповісти на це запитання – навіщо ходити до школи.

    • Про тривогу за дітей

    Коли ви сильно гніваєтеся на дитину за те, що та пізно повернулася додому, вчасно не зробила те, що її просили… подивіться на себе у дзеркало. І намагайтеся згадувати цей вираз обличчя щоразу, коли хочете на когось накричати. Тримати розслабленим та усміхненим обличчя – це можна натренувати. Коли ви гніваєтеся, ви не дихаєте. Це привіт з нашого минулого. Організм спрацьовує таким чином: коли мені погано, мене немає. Що робити? Вдихнути.

    І коли вам страшно за майбутнє дитини чи навіть за її теперішнє, перевірте, чи ви дихаєте. Просто вдихніть спокійно. У цей момент ви займаєтеся собою. Нам, батькам, потрібно виходити з виховної парадигми.

    • Про свободу

    Свободі не так легко слідувати і довіряти, адже не так просто давати дітям можливість вибирати. Свобода дає величезний інструмент у вихованні та навчанні, тому що ми покладаємося на природне дитинство. А в своєму природному стані діти – найкращі учні. Якщо ви дасте дітям свободу, то вони природно і мимоволі з’ясують багато речей про себе і для себе.

    Але водночас свобода означає відповідальність. Бути вільним – не означає робити що завгодно, домінуючи над людьми. Ми вільні робити, що бажаємо, але не можемо зазіхати на чиюсь свободу, засмучувати когось.

    • Про рівність

    У кожного у школі мають бути рівні голоси – чи то у директора, чи у 6-річного учня. Це важливо для створення креативного навчального простору. Проте дуже важлива емоційна рівність. Ми довіряємо своїм емоціям і почуттям. Ми щирі у проявах різних емоцій. Головне – бути чесним із собою. І це має проявлятися в будь-якій ситуації.

    • Про ігри

    Необхідно віддати дитинство дітям. Більше і говорити нічого!

    • Про оцінювання

    Важливо, коли діти йдуть до школи, припинити оцінювати їх, а ще гірше – порівнювати їх з іншими. Кажу не про оцінки, а про оцінювання: “добре – погано, правильно – неправильно”. Будь-яке оцінювання містить у собі механізм сорому – "я недостатньо кмітливий, швидкий, старанний"… І це запам’ятовується всередині на рівні “я поганий”. Створюється внутрішнє коло – небезпека вчитися: “адже якщо я йду до школи, то постійно доводжу собі, що я неуспішний, поганий, недостатньо старанний”.

    Проте внутрішній сором можна подолати, запитавши у дітей: “Які помилки ти зробив, що у школі було поганого?” І запропонуйте призи, якщо дитина зробить 100 помилок або принесе в щоденнику двійку. Діти розуміють, що це гра, маніпуляція. Але їм стає смішно, і вони вже не роблять з помилок секрету. А згодом починають розуміти, що помилки – це подарунки, оскільки в них ще є над чим попрацювати, що дослідити, куди рухатися далі. І тоді поволі виникає бажання виправити помилки, але без драматизму.

    • Іронія над правилами

    Коли дитина вдома кричить, скандалить, намагайтеся у цей момент з усмішкою сказати: “Як я радію, що ти кричиш”. На перший погляд, це здається безглуздим, але спробуйте сказати це і додати: “Можна я з тобою покричу разом?” Діти розуміють, що це гра.

    Нам іноді потрібно іронічно ставитися до правил, сміятися над ними, щоб діти бачили, що правила – це не найважливіше. Найголовніше, коли йдеться про правила – домовитися і зрозуміти з дітьми, чому нам це важливо.

    • Про важливість авторитету вчителя

    Це особливо стосується підлітків. Часто в такому віці діти не хочуть ходити до школи через невідповідність вчителя та його прояву авторитету.

    Є чотири стилі прояву авторитету вчителя:

    1) коли всередині він відчуває себе великим – “вірю в себе, поважаю себе, ціную і відповідно проявляю себе зовні”; це називається зарозумілість, зверхність;

    2) якщо всередині вчитель відчуває себе маленьким, але намагається показати себе значимим, демонструючи ніби свій авторитет, але не розуміючи, що він тут робить, не відчуваючи себе безпечно навіть з дітьми; це називається barker – верескун;

    3) коли всередині вчитель відчуває себе маленьким і це проявляє зовні. Він ніби на одній хвилі з дітьми, але вони не ставляться до вчителя серйозно; це називається дружок;

    4) коли всередині вчитель значима особистість, але являє собою маленького, дружелюбний, але існує певна відстань, його слово має вагу, але до нього легко підійти, коли вчитель не показує нічим, що вищий за статусом, але одночасно має стрижень і чіткі правила; це називається харизматичний авторитет.

    Бажаю вам і вашим дітям саме такого вчителя, тоді і про мотивацію до навчання не згадуватимете! Щасти вам!