ТЦУ крокує по планеті

Трансфертне ціноутворення – поняття відносно нове на українських фінансових теренах, а от в інших країнах відоме ще з середини ХХ століття.

Для читачів Family Office розповідає Катерина Боровик, провідний спеціаліст з трансфертного ціноутворення (ТЦУ) K.A.C.Group Corporate Lawyers & Tax Advisors.

В іноземному досвіді варто відзначити, що більшість країн у законодавстві про ТЦУ використовують Рекомендації Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), викладені в керівництві ОЕСР з ТЦУ для багатонаціональних корпорацій і податкових служб.

На сьогодні багато країн уже самостійно регулюють питання трансфертного ціноутворення та приєднуються до норм світової практики. Проте першою країною, яка почала регулювати питання трансфертного ціноутворення на законодавчому рівні стали США у середині 60-х років минулого сторіччя.

Податковий кодекс Франції звільняє податкові органи від зобов`язання доводити існування залежності угод і відповідного контролю в разі трансферту прибутку підприємствами, розміщеними на території іноземної держави з пільговим режимом оподаткування. Разом з тим, законодавство зобов`язує підприємства співпрацювати з податковими органами щодо документації з питань трансфертного ціноутворення.

Норвегія контролює потоки капіталів шляхом посиленого контролю над сплатою податків норвезькими корпораціями в інших країнах.

У Португалії, Іспанії, Аргентині, Бразилії передбачено додаткові підстави для ініціювання податкового контролю трансфертних цін за умови угоди з резидентом "податкової гавані".

В Австралії та Канаді додатковою підставою є факт порушення принципу "витягнутої руки".

У РФ механізм ТЦУ передбачає встановлення підстав для контролю, визначення ринкової ціни ідентичних товарів (робіт, послуг), порівняння цін. При виявленні відхилення більше ніж на 20% виноситься рішення про донарахування податку, виходячи з ринкових цін. Позитивним моментом у російському законодавстві є можливість самостійного коригування несплаченого податку.

У Казахстані контроль за ТЦУ відбувається шляхом постійного моніторингу і перевірок. Певні категорії товарів і послуг виступають об`єктом посиленого моніторингу. Податкові органи при контролі даної сфери мають серйозні повноваження (право запитувати інформацію в державних органів, банків, страхових та аудиторських компаній, учасників ринку цінних паперів та ін.). Встановлення факту розбіжності ціни розглядається як підстава для проведення коригування з урахуванням передбачених штрафів і пені.

Законодавство Білорусі передбачає сплату офшорного збору.

Український бізнес певну видимість контролю за ТЦУ почав спостерігати з середини 2013 року. А з 01 вересня того ж року до Податкового кодексу були введені поняття трансфертної ціни, контрольованих операцій, з`явилися критерії визначення та система штрафів.

Закон від 04 липня 2013 року №408-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення" фактично став індикатором еволюції "звичайної ціни" до "ціни трансфертної".

З 01 січня 2015 року питання ТЦУ законодавчо ще більше зміцнилося, узагальнивши кращі стандарти світової практики і максимально наблизившись до керівництва ОЕСР по ТЦУ для багатонаціональних корпорацій і податкових служб.

01 січня 2017 року Україна подала заявку на приєднання до плану BEPS. Розроблений ОЕСР, він детально прописує, які кроки має зробити держава в рамках міжнародної боротьби з агресивним плануванням і захистом своїх надходжень від податків і зборів. На даному етапі Україна взяла на себе мінімальний пакет зобов’язань — виконувати чотири з 15 кроків цього плану: крок 5, 6, 13 і 14. Саме 13-й крок передбачає вдосконалення вимог до документації із трансфертного ціноутворення з метою отримання доступу до інформації про угоду з усіма державами, які мають відношення до такої угоди. Тому сьогодні так багато уваги приділяється трансфертному ціноутворенню.