СЕМЬЯ. ДЕНЬГИ. БУДУЩЕЕ.

Трансфертне ціноутворення та інтелектуальна власність: хто під ударом?

Ирина Сердюк
кандидат экономических наук, патентный поверенный Украины, советник Патентно-юридического агентства "Дубинский & Ошарова"
2019-06-05 10:27
413
Партнер проекта: "Дубинський & Ошарова"

Про трансфертне ціноутворення, особливості подання звітів, складання документації з трансферного ціноутворення вже написано чимало.

Протягом останніх років законодавство у сфері трансфертного ціноутворення (ТЦУ) приводиться у відповідність до інструкцій ОЕСР з ТЦУ. У листопаді 2018 року було ухвалено закон, що запровадив низку новацій у цій сфері. Прийняття Україною зобов’язань за планом BEPS також є важливим кроком у напрямі боротьби з розмиванням бази оподатковування та виведенням прибутку з-під оподаткування.

Податковий кодекс України (ПКУ) надає певній категорії платників податків право не зменшувати фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованих роялті на користь нерезидентів, що перевищує суму доходів від роялті, збільшену на 4% чистого доходу від реалізації за попередній рік. Дане положення не поширюється на операції, що визнані контрольованими. Виключення також становлять платники податків, які підтвердили такі витрати за правилами звичайних цін без подання звіту про контрольовані операції.

Слід, однак, не забувати про те, що такі платники податків повинні збільшувати фінансовий результат до оподаткування на повну суму витрат по нарахуванню роялті у разі, якщо роялті нараховується:

- на користь окремих груп нерезидентів (які не є фактичними отримувачами роялті, крім випадків, коли фактичний власник надав право отримувати роялті іншим особам; нерезидентів щодо об’єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ), права на які вперше виникли у резидента України; нерезидентів, які не підлягають оподаткуванню щодо роялті в державах, резидентами яких вони є).

При цьому ПКУ передбачає низку виключень для резидентів-суб’єктів кінематографії України. 

Наприклад, нарахування роялті на користь нерезидентів резидентами-суб’єктами кінематографії України за субліцензійними договорами на використання об’єктів авторського права та суміжних прав, що використовуються для створення аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів) не будуть підпадати під дію цього положення;

- на користь осіб, які сплачують податок на прибуток у складі інших податків (з певними виключеннями);

- на користь юридичних осіб, які звільнені від сплати податку на прибуток чи сплачують цей податок за ставкою, відмітною від базової ставки податку.

Відповідно до положень пп. 2 п. 3 Розділу ІІІ Порядку проведення моніторингу контрольованих операцій (затверджено наказом Мінфіну № 706 від 14.08.15) податкові органи під час проведення аналізу звітів з ТЦУ враховують, серед іншого, значний обсяг операцій з надання/отримання внутрішньогрупових послуг, сплачених роялті.

Отже, на що слід звернути увагу платникам податків при плануванні своєї діяльності з нерезидентами з використанням договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, у результаті яких відбувається виплата роялті на користь нерезидентів?

Першим кроком перед складанням проектів ліцензійних договорів має стати проведення попереднього функціонального аналізу. Проведений аналіз функцій, ризиків та активів має стати підґрунтям для формулювання умов у ліцензійних договорах.

Принципово, щоб під час виконання ліцензійних договорів фактичні умови здійсненої операції відповідали умовам укладеного договору. Адже у протилежному разі комерційні та/або фінансові характеристики контрольованої операції для цілей ТЦУ визначаються згідно з фактичними діями сторін та фактичними умовами її проведення.

Досить часто складання документації з ТЦУ за операціями з нематеріальними активами, у тому числі за ліцензійними договорами, ускладнене саме через специфіку ОПІВ. Зваживши ризики сплати штрафних санкцій, пов’язаних з ТЦУ, у певних випадках до таких договорів доцільно включити положення про те, що ціна договору визначається лише на підставі обов’язкової оцінки. У такому разі вартість об’єкта оцінки є підставою для встановлення відповідності принципу "витягнутої руки" для цілей оподаткування (відповідно до абз. 3 пп. 39.2.1.8 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ).

У разі внутрішньогрупових договорів принциповим є уникнення безоплатних ліцензій від материнських компаній, навіть у разі якщо політика материнської компанії є саме такою. Показовим можна вважати нещодавнє рішення шостого апеляційного адміністративного суду Києва щодо задоволення апеляційної скарги ГУ ДФС у м. Києві. Справа стосується збільшення оподатковуваного прибутку на суму самостійно визначених податківцями сум роялті за операцією з безоплатного використання торговельної марки.

Щоб уникнути небажаних юридичних колізій та укласти ліцензійні договори, які відповідатимуть потребам підприємства та враховуватимуть особливості податкового законодавства, радимо вам звертатися за допомогою до справжніх професіоналів своєї справи, як спеціалісти Патентно-юридичної агенції «Дубинський і Ошарова»