Відсутність права власності – не підстава для захисту

Наразі все, що стосується землі – реформа, закон, судові рішення, процесуальні дії – у фокусі нашої особливої уваги, тому краще дослухатися професіоналів.

Щодо конкретних ситуацій, які можуть виникати у чинних і потенційних власників тієї чи іншої земельної ділянки, читачів Family Office проконсультує Олег Наливайко, адвокат, фундатор юридичної компанії "Стратег".

Касаційний цивільний суд переглядав судові рішення у справі за позовом особи до товариства про визнання права власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом товариства про визнання відсутності в особи права власності на земельну ділянку. Позивач зазначав, що його право власності не залежить від недійсності державного акта продавця, а посвідчується лише договором купівлі-продажу земельної ділянки, який є дійсним та не скасований. Він є власником спірної земельної ділянки навіть у тому разі, якщо буде встановлено, що він придбав її в особи, яка не мала права її відчужувати.

Товариство вказувало на те, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки є нікчемним з моменту його вчинення та не породжує правових наслідків, оскільки рішенням суду, яке набуло чинності, визнано недійсними, зокрема державні акти про право власності на земельні ділянки на ім`я продавця.

Суд першої інстанції у задоволенні первісного позову відмовив, а зустрічний позов товариства задовольнив і встановив факт відсутності в особи права власності на земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції вирішив відмовити і у задоволенні зустрічного позову та вказав на те, що товариство не надало суду належних і допустимих доказів того, що належне йому нерухоме майно (майновий комплекс) знаходиться на спірній земельній ділянці.

Касаційний цивільний суд рішення суду першої інстанції у нескасованій апеляційним судом частині та рішення апеляційного суду залишив без змін.

Верховний Суд України наголошує: законодавством не передбачено такого способу захисту як визнання відсутнім права власності.

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що суди дійшли правильного висновку про те, що особа не є власником спірної земельної ділянки, оскільки по справі встановлено, що позивач придбав спірну земельну ділянку в особи, яка в силу закону не була її власником та не мала права її відчужувати.

Суд зазначив також, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це лише офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення права власності та не є правовою підставою набуття такого права і не впливає на правомірність набуття права власності на майно.

Щодо вирішення зустрічного позову, окрім того, що товариство не довело порушення його прав, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють визначені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів надається в ст. 16 Цивільного кодексу України. Цей перелік не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом. Однак на час розгляду справи судами такий спосіб мав бути встановлений законом або договором.

Суд зазначив, що власник порушеного права міг скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Разом з тим, такого способу захисту як визнання відсутнім права власності законодавством України не передбачено.