Земля як об’єкт орендної плати

Верховний Суд нагадав, що є визначальним при вирішенні спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю. Про це читачам Family Office розповідає наш партнер, засновник ЮК "Стратег" Олег Наливайко.

Міська рада просила господарський суд стягнути з фізичної особи – підприємця безпідставно збережені кошти орендної плати на підставі ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України. При цьому влада зазначала, що заявлена до стягнення сума є несплаченою відповідачем орендною платою за користування земельними ділянками, на яких розташовано нерухоме майно відповідача та які перебувають у комунальній власності територіальної громади. До того ж, не було укладено договір оренди, внаслідок чого територіальну громаду в особі міської ради позбавлено можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду. Відповідач, у свою чергу, зауважував, що неодноразово звертався до міської ради із заявами про отримання земельної ділянки для обслуговування належних йому нежитлових будівель, проте такі звернення відповідача залишилися без задоволення.

Крім того, підприємець зазначив, що нерухоме майно, власником якого він є, розташовано в межах земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні товариства згідно з державним актом на право постійного користування землею. При цьому відомо, що відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд виходив з недоведеності факту набуття (збереження) відповідачем майна (спірних коштів) за рахунок позивача. Місцевий господарський суд зауважив, що до моменту припинення права постійного користування товариством на відповідні частини належної йому земельної ділянки та повернення їх у володіння територіальної громади передача цих ділянок міською радою в оренду неможлива. Адже відсутність підстав для виникнення орендних правовідносин відповідно до Закону України «Про оренду землі» унеможливлює одержання позивачем орендної плати за користування цими земельними ділянками, а отже, і застосування у такому разі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України у разі її (орендної плати) несплати.

Суд апеляційної інстанції вирішив задовольнити позов міської ради. Апеляційний господарський суд виходив із того, що з моменту набуття ФОП у власність спірних нежитлових будівель, зважаючи на положення ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120, 141 Земельного кодексу України, припинилося право постійного користування товариства земельною ділянкою. До того ж, відповідач користується земельною ділянкою під нерухомістю без переоформлення у належний спосіб права користування земельною ділянкою (укладення договору оренди із міською радою та державної реєстрації) і не сплачує орендну плату.

Наступний, Касаційний господарський, суд визнав вірним рішення суду першої інстанції, а постанову апеляційного суду скасував.

ВС вказав, що суд апеляційної інстанції не врахував, що у редакції ст. 141 Земельного кодексу України, яка діяла на час набуття відповідачем права власності на спірну нерухомість, не було зазначено такої підстави припинення права користування земельною ділянкою як набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

А оскільки міська рада покликалася на те, що позбавлена можливості отримати дохід у відповідному розмірі від здачі спірних земельних ділянок в оренду, позивач має надати докази існування протягом зазначеного у позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні положень земельного законодавства. Крім того, міська рада затребувала доказів реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України «Про оренду землі» у зазначений період, а також вимагала довести обґрунтованість розрахунку заявленої до стягнення суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)).

ВС вказав, що, задовольняючи позов і стягуючи з відповідача на користь позивача спірну суму безпідставно збережених коштів орендної плати, суд апеляційної інстанції не встановив, що земельні ділянки під нерухомим майном сформовані як об`єкти цивільних прав, що є визначальним для обчислення суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.