“Невідомі” українці – ІІ

У цій частині ми познайомимо вас ще з десятьма видатними земляками, серед яких – фізик, космонавт, етнограф та ін. Першу частину статті див. тут.

Батько синхрофазотрону

Прототип адронного колайдера – унікальний синхрофазотрон – розробив п`ятиразовий Нобелівський номінант з Житомира Володимир Векслер. Геніальний фізик-винахідник, автор визначень "фазові коливання", "синхротрон", "фазотрон", він був п`ять разів висунутий на Нобелівську премію з фізики. Причому не тільки з ініціативи радянської Академії наук, а й за поданням учених зі Швеції, США і Великої Британії. На жаль, житомирянин так і залишився багаторазовим номінантом, не отримавши "Нобеля", якого, безумовно, заслужив своїми винаходами. Це сталося насамперед тому, що СРСР, керуючись міркуваннями таємності "атомного проекту", відмовлявся надати відповідні документи. Проте навіть Державна премія, яку йому мали вручити за відкриття електронно-ядерних "злив", дісталася чиновнику від науки.

Зоряною годиною для вченого стало відкриття ним принципу автофазування (1944 рік), що дозволило внаслідок підвищення енергії на прискорювачах одразу в чимало разів подолати так званий релятивістський бар`єр, який багато років вважали "нездоланним". Це стало початком сучасної фізики елементарних частинок.

Цікаві факти

• У разі зриву терміну введення в експлуатацію синхрофазотрона на Векслера очікувала "антипремія" – арешт за шкідництво.

• З метою особливої секретності лабораторію вченого офіційно іменували безособово – "Еталонна".

• На початку 1935 року Векслера, "наукового співпрацівника групи рентгенівських променів", за сумлінну працю нагородили... відрізом на костюм.

• Одержуючи міжнародну премію “Атом для миру” за роботи в наймирнішій галузі науки – фізиці високих енергій, учений заявив, що “природа єдина, і завдання, які вона ставить перед нами, дуже часто на даному етапі розвитку науки мають єдине рішення, яке, звичайно, не залежить від того, де – в Радянському Союзі або Сполучених Штатах Америки – знаходяться люди, які намагаються знайти це рішення”.

• Щоб фінансово підтримати колектив, Векслер регулярно допомагав підлеглим, інкогніто сплачуючи частину коштів за путівки, які вони потім викуповували як профспілкові пільгові, або складав відомість і вручав студентам "бюджетні виплати".

• Надгробок вченого виконано у вигляді синхрофазотрона. Його ім`ям названі вулиці в Житомирі, Одесі, Дубні та CERN (містечко Європейського центру ядерних досліджень, на базі якого і був створений Великий адронний колайдер поблизу Женеви, Швейцарія).

Таємниця майя

Багато століть учені стверджували, що розшифрувати артефакти, залишені майя своїм нащадкам, неможливо. На це видатний етнограф, фундатор майяністики Юрій Кнорозов сказав: “Те, що створено одним людським розумом, не може не бути розгаданим іншим".

Спеціаліст з проблем етнографії Центральної Америки, семіотики, порівняльно-історичного мовознавства, математичних методів дослідження невідомих писемностей, археоастрономії, шаманізму, еволюції мозку – такий неповний перелік наукової приналежності харківського вченого.

Але найголовніша справа його життя – повернення нащадкам майя їхньої історії. Маститі вчені були впевнені, що кожен ієрогліф майя є самостійним символом. А виходець з України, який до 1990 року навіть Латинської Америки не відвідував (із СРСР виїхати могли не всі вчені), блискуче спростував цю "догму". Довівши, що кожен ієрогліф – не самостійний символ і навіть не літера, а … склад. Усе інше було справою техніки, хоча й неймовірно складної. Таким чином 1975 року з’явився перший словник ієрогліфів майя, що дозволило, прочитавши давні манускрипти, не лише відновити історію великого народу (нащадків майя у різних латиноамериканських країнах близько 6 млн), а й дати старт новому етапу вивчення доколумбових цивілізацій.

Цікаві факти

• Член Національного географічного товариства США, Почесний член Мадридського товариства з вивчення цивілізації майя.

• Лауреат гватемальської Великої золотої медалі (1990).

• Персональний гість президентів Гватемали Вінісіо Сересо Аревала (1990) і Мексики Салінаса де Гортарі (1995).

• Захистив кандидатську дисертацію і став… доктором наук.

• Стіни житла харків’янина прикрашали ієрогліфи майя.

• Американський вчений Ерік Томпсон, визнаний майяніст того часу, усіх, хто поділяв не його, а Кнорозова точку зору, називав "відьмами, які осідлали диких котів за наказом Юрія і шмигають опівнічним небом".

• Наш земляк стверджував, що його дар дешифрувальника – результат випадкового удару крикетним м`ячем по голові та пропонував цей "метод" у підготовці талановитих кадрів.

•
 На урочистостях з нагоди вручення Ордена Ацтекського орла Кнорозов заявив: "Серцем я завжди залишаюся мексиканцем".

• Одного разу співавтором чергового етнодоробку харків’янин вказав... свою кішку Асю і дуже обурився, коли редактор її викреслив.

• Юрію Кнорозову встановлені пам’ятники в мексиканських містах Канкун і Мерида.

Головний “радник” Агати Крісті

Життєвій одіссеї Бориса Лисаневича позаздрив би сам Одіссей. Єдина різниця: передумовою його мандрівок була революція 1917-го. На шляху пригод на нього чекали аборигени, лицарі плаща та кинджалу, політичні інтриги, таємні зустрічі, всесвітня слава.

Більшовицьку Одесу 19-річний танцівник Оперного театру покинув 1924-го, емігрувавши до Франції. Впродовж п’яти років виступав у паризькому "Альгамбрі", Російському романтичному театрі під керівництвом майбутнього головного балетмейстера нью-йоркської Метрополітен опера Бориса Романова, в легендарній трупі Сергія Дягілєва. А після смерті маестро Борис поїхав з гастролями на Схід.

Серія кмітливих "схем" – і в Калькутті зусиллями Бориса з’являється елітарний англо-індуський клуб "300", куди входять найвпливовіші представники істеблішменту. В його стінах не лише відпочивають, а й розв`язують тет-а-тет найсерйозніші проблеми, серед яких – план "справедливого перевороту" в Непалі. І вже на початку 1950-х одесит до кінця життя застрягає в Непалі, обмірковуючи ідею перетворення Даху світу на туристичну Мекку. В одному з палаців династії Рана Лисаневич облаштовує перший у Гімалаях Royal Hotel та отримує дозвіл короля на візит перших груп мандрівників.

"Дамбу" остаточно прориває, коли монарх, ошелешений прибутками, наказує видавати візи кожному, хто приїжджає до Катманду. Менше ніж за десятиліття Непал стає не лише однією з найвідвідуваніших держав туристами, а й альпіністською столицею світу. Згодом журнал Life визнав Лисаневича другою після Евересту "унікальною пам`яткою Непалу".

Більшість серед тих, хто побував на Даху світу, були заможними та відомими людьми. Бувала там і Агата Крісті, яка не пройшла повз такої постаті, як Лісаневич. За свідченнями очевидців, одесит не раз і не два супроводжував письменницю, знайомлячи її з найвизначнішими пам’ятками Катманду (столиця Непалу). За неперевіреними даними, наш земляк подарував авторці детективів низку сюжетів. І навіть став прототипом Чарльза Хейуорда з відомого роману Агати Крісті "Зігнутий будиночок".

Цікаві факти

• Уперше до Непалу Лисаневич потрапив у 1951 році як гість на весіллі сина короля, куди його доправили особистим літаком монарха.

• Одесит – учасник державного перевороту в Непалі, був на боці представника династії Шах.

• Добрими знайомими Бориса Лисаневича були король Іспанії Хуан Карлос, письменниці Агата Крісті та Франсуаза Саган, актори Інгрід Бергман і Жан-Поль Бельмондо, хореографи Нінет де Валуа та Серж Ліфар, художник і скульптор Анрі Матісс, композитор Ігор Стравінський.

• На одному з фото "таємний радник" позує поруч з Джавахарлалом Неру, Індірою Ганді та королівським подружжям Непалу.

• У своєму мисливському арсеналі одесит тримав гвинтівку Alka Seltzer, яка стріляла кулями зі снодійним і була призначена для полювання на "снігову людину" – єті.

• Прізвище нашого співвітчизника – незмінний атрибут непальських путівників, а також спогадів знаменитих альпіністів і мандрівників.

"Мелодія оргазму" і чотири Оскари

Він – один із шістьох мелодистів США, офіційно удостоєних титулу "Легенда американської музики". А ще Дмитро Тьомкін – рекордсмен з кількості отриманих Оскарів за певний проміжок часу, кавалер орденів Почесного легіону (Франція) та Ізабелли Католицької (Іспанія). Упродовж шістьох років "містер Дімі", як його називали в США, отримав чотири Оскари! Зібрав також великий врожай "Золотих глобусів" – п`ять штук з 1952-го по 1965 рік.

27-річний уродженець Кременчука після навчання в Петербурзькій консерваторії не зміг знайти себе за радянської влади, тому у 1921 році Тьомкін емігрував до Німеччини, а потім – до Франції, де мешкав його батько. Дмитро підробляв грою на інструментах, брав уроки у відомих європейських піаністів. А через чотири роки перетнув океан і чотири роки займався тим самим у США, навіть виступив у Карнеґі-холі. Але головна його вдача – Голлівуд, де він впіймав жар-птаха за хвіст. Його кар’єра на “фабриці мрій” розгорталася просто карколомно. Наш земляк безпосередньо причетний до виходу у світ 136 фільмів! До 121-го з них Тьомкін написав музику, у 14 картинах зіграв самого себе, а також продюсував культове кіно "Золото Маккенни"! Але поступ до слави розпочався для Дмитра Тьомкіна із… сексу! Точніше, зі специфічної музики для кіно, яку замовив до своєї стрічки "Дуель під Сонцем" (1946) прискіпливий продюсер Девід Селзнік.

Цікаві факти

• Через бідність емігрував наш земляк "у нестерпно яскравому зеленому костюмі", пошитому з кількох штор, тож, почувався перші тижні в Німеччині, за його словами, клоуном.

• У надпопулярній за часів СРСР стрічці "17 миттєвостей весни" у сцені, де нацистське керівництво переглядає американське кіно, звучить музика, написана Тьомкіним.

• Пісню "Дикий вітер" на музику Тьомкіна виконували Барбара Стрейзанд, Ніна Сімон, Девід Боуї.

• Кременчужанин написав музику до фільмів культових продюсерів та режисерів: шістьох – Ховарда Хокса, п’ятьох – Стенлі Крамера, чотирьох – Альфреда Хічкока.

• У 1993 році Поштова служба США випустила серію із шістьох марок "Легенди американської музики", до якої увійшов і наш земляк.

"Леді абстракціонізму" з України

Художник, модельєр, дизайнер, книжковий ілюстратор, один з лідерів світового авангарду, ар-деко і печворку, натхненниця ідеї тотального дизайну – перша жінка, якій влаштували виставку у Луврі. Все це – про Соню Делоне (Соню Штерн). Активний період творчості наша землячка розпочала, малюючи полотна з концентричними композиціями, геометрично розмежованими на колірні зони. Паралельно захоплювалася зображеннями на тканинах, ар-деко, вишивкою, оформленням інтер`єрів, проектуванням одягу. Її моделі у другій половині 1920-х років – визнані символи світової авангардної моди. Саме тоді Соню почали називати "леді абстракціонізму". Згодом нею оволоділа ідея тотального дизайну: усі без винятку речі – навіть авто – мають доповнювати гардероби власників. Навряд чи наша землячка підозрювала, що, "підганяючи" свій "Бугатті" під дизайн сукні, вона запроваджує в світову моду автотюнінг!

Та найбільшу славу Соні приніс розроблений разом з чоловіком Робером Делоне новий стиль образотворчого мистецтва – симультанізм або орфізм. Головне в ньому – поєднання суміші відтінків таким чином, щоб завдяки грі кольорів і світла виникав ефект взаємопроникнення предметів, створюючи стійку ілюзію пульсацій, фантастичне торнадо. Що було, як говорила Соня, символом космічної енергії.

Нащадки високо оцінили роботу талановитого подружжя: їхній творчості в паризькому Національному музеї сучасного мистецтва – Центрі Жоржа Помпiду - відведено цілу залу. А Соня стала кавалером ордену Почесного легіону!

Цікаві факти

• Художниця мала власний модний будинок "Соня", де продавала авторські сукні та прикраси. А пізніше – неймовірно популярний салон Realites Nouvelles.

• Президент Франції Жорж Помпіду придбав три картини нашої співвітчизниці, одну з яких подарував президентові Нiксону пiд час офiцiйного вiзиту до США, а дві залишив в Єлисейському палаці.

•
 У 1925 році американський журнал Vogue вийшов з обкладинкою, прикрашеною "оптичною сукнею" нашої землячки.

• Багато років Соня Делоне викладала в Сорбонні, читаючи лекції для юних митців.

•
 Шарль, син Соні та Робера Делоне, автор першої у світі джазової дискографії, засновник популярного не лише в Європі Hot Club de France.

• На паризькому аукціоні Calmels Cohen у 2002 році картину "Ринок в Міньйо" приватний колекціонер придбав за €4,59 млн – вп’ятеро дорожче за заявлену ціну.

Двійник Дарвіна зі США

90 років тому наш земляк з Немирова (Вінниччина) Феодосій Добржанський, відмовившись повернутися до СРСР, став першим вихідцем з України, що обійняв посаду викладача генетики американського університету. У 1927 році наш земляк прибув у лабораторію майбутнього Нобелівського лауреата, генетика Томаса Моргана за обміном. Через два роки термін наукового відрядження вийшов, але молодого вченого вмовили залишитися.

Добржанський – творець "Великого синтезу", один з фундаторів теорії генетики популяцій, автор концепції "Балансової структури", серії досліджень, на яких донині базується уся "генетична будівля" людства. Він увійшов в історію не тільки як суперефективний, а й надзвичайно плідний учений. Так, Добржанський запропонував науковому співтовариству нове визначення поняття "вид". Однак фундаментальний доробок Добржанського, який на століття увійшов в історію – чотири (!) видання впродовж третини століття книги "Генетика і походження видів" (назва останньої "Генетика еволюційного процесу").

Цікаві факти

• Викладач біології в київській гімназії, де навчався Добржанський, так поважав свого талановитого учня, що дозволяв брати додому навчальний мікроскоп.

• Першу наукову статтю юний натураліст опублікував ще студентом, дослідивши новий вид сонечок в околицях Києва.

• Упродовж життя наш земляк був затятим колекціонером метеликів.

• Навчаючись в університеті, Добржанський паралельно вів заняття з біології у виші.

• У СРСР вченого зі світовим ім`ям офіційно оголосили "ворогом народу".

• Добржанський – єдиний іноземець, якому візу допоміг отримати чинний тоді президент США. Долю вченого вирішив дзвінок Гувера.

• Член низки всесвітньо відомих академій, серед яких Лондонське королівське товариство і Національна академія наук США. Почесний доктор 21 університету.

• Лауреат медалі Американської національної академії та Кімберівської премії.

Лікар-рятівник китайської армії

Аншлюс Австрії трагічним чином позначився на долі іудеїв. Сотні тисяч з них вмить стали кандидатами на ув’язнення в концтаборах рейху. Проте деяким, як і Якобу Розенфельду, пощастило: повільну смерть їм замінили висланням. Навесні 1939 року він опинився у Шанхаї. Ще юнацьке захоплення ідеями рівності, братерства, свободи привели іммігранта до китайських лівих, а потім – до лав Нової 4-ї армії, яка чинила активний супротив японцям. До речі, остання військова посада генерала Ло, як називали Якоба – командир медичного корпусу Збройних сил Китаю. Крім того, саме солдати та офіцери на знак подяки називали нашого земляка не інакше, як "Будда-рятівник".

Якоб діяв у тісному контакті з Лю Шаоці (майбутній офіційний спадкоємець Мао Цзедуна) та міністром іноземних справ КНР Чень І, з якими був у дружніх стосунках. Львів`янин навіть керував Міністерством охорони здоров’я за тимчасового уряду Китаю (1947). Історики відзначають дві найважливіші заслуги Розенфельда: він, по суті, став "батько" усієї структури медичної служби майбутньої Національно-визвольної армії Китаю та системи підготовки для неї кадрів. Плюс – створення першого польового шпиталю, пунктів лікування на маршрутах пересування, низки фармацевтичних підприємств, освоєння випуску потрібних фронту ліків та медичних інструментів (останні виготовлялися за його ескізами).

По завершенні Другої світової війни, честю і сумлінням послуживши Піднебесній, "Будда-рятівник" повернувся до Австрії. Однак очікуваного там не знайшов. І через певний час вирішив знов поїхати до Китаю, який став другою батьківщиною. Проте йому відмовили у в’їзді, бо змінилася політика офіційного Пекіна. Влітку 1951 року Розенфельд переїхав до Ізраїлю, де працював у лікарні Тель-Авіва.

Цікаві факти

• За час служби у Китаї виходець з України підготував десятки лікарів.

• Наш земляк брав участь в історичному параді перемоги Китаю над Японією.

• Офіційні представники Піднебесної після встановлення дипломатичних відносин з Ізраїлем розшукали місце поховання Генерала Ло та регулярно покладають до надгробка квіти, спеціально доставлені з Пекіна.

• У місті Цюньянь (провінція Шаньдун) вихідцю з України встановлено пам’ятник з білого мармуру, а один з місцевих шпиталів носить ім’я нашого земляка.

• Пошта КНР до сторіччя народження Якоба Розенфельда випустила серію з трьох марок.

• На головній будівлі медичного комплексу міста Грац (Австрія) встановлено меморіальну дошку на честь Якоба Розенфельда.

Головний конкурент Сікорського

Потужний поштовх конструкторській кар’єрі Дмитра Григоровича надали... аварія та корупція. У 1913 році один з військових льотчиків, сідаючи на воду на французькому "Донне-Левек", пошкодив машину. А правила – суворі: або серйозне покарання аж до тривалого відсторонення від неба, або ремонт за власний кошт. Грошей, ясна річ, у невдахи-капітана не було. На допомогу прийшов Дмитро Григорович, зголосившись поставити літак на крило... самостійно. І зробив це. Навіть не маючи креслень.

А через два роки стався ще один, набагато серйозніший скандал. Американці, видаючи за нові, продають Росії гідролітаки, відремонтовані після експлуатації. Так схоже на корупцію! Резолюція царського адмірала Андрія Ебергарда була жорсткою: "Апарати не приймати і нікому на них не літати". Отут і настав зоряний час вихідця з України, який почав конструювати літак за літаком. На кінець 1917 року наш земляк лише на одну модель відставав від іншого відомого світу киянина Ігоря Сікорського.

Сенсаційна відмінність гідропланів Григоровича – посадка здійснюється не на поплавки, а безпосередньо на фюзеляж. Так відбувається і дотепер по всьому світові! Надзвичайно вдалим був М-5, який став основною бойовою одиницею, витіснивши всі зарубіжні аналоги. В свою чергу, М-9 надійно тримався на воді навіть за 4-бального шторму, а за високих хвиль у півметра міг вільно злітати і сідати. Плюс виконував те саме із засніженого поля без лиж.

Цікаві факти

• Свій перший біплан, не маючи потрібних грошей, Григорович побудував у рідному Києві в сараї на Куренівському летовищі... з бамбука.

• Військове відомство США, отримавши декілька гідролітаків Григоровича, в 1918 році організувало їх серійне виробництво.

• Випробовуючи "літаючий човен" М-5, лейтенант Г. Фріде пролетів на ньому під усіма мостами Неви.

• Чотиримісний цивільний літак конструкції нашого земляка за замовленнями Укрповітряшляху випускався в Харкові та використовувався лише на українських територіях.

• У бомбардувальника ТБ-5 конструктор передбачив туалет і гамаки для відпочинку.

• Виходець з України першим у світі при створенні літака "МК-1" впровадив нетрадиційну схему кріплення коробки крил до фюзеляжу, застосувавши амортизатори. І лише через кілька років це почали робити французи і назвали метод... іменем А. Фармана.

Український Пікассо

Уродженець Херсонщини Володимир Баранов-Россіне – організатор першого на планеті оптофонічного концерту та автор першої у світі кубістичної скульптури, яка виставлялася в Нью-Йоркському музеї сучасного мистецтва в одному залі із Пікассо. Саме завдяки йому з`явився термін "кольорова музика".

У 1925 році Володимир емігрував до тодішнього світового центру мистецтв – Парижа, хоча й вже був відомим художником у СРСР. У столиці Франції він оселився в знаменитій колонії Ля Рюш (вулик). Тут навіть серед нестандартних Модільяні, Архипенка, Шагала митець виділявся творчим радикалізмом, заперечуючи традиційне, і пройшов довгий непростий шлях – імпресіонізм, кубізм, кубофутуризм, сюрреалізм, абстракціонізм…

Але далі Баранов-Россіне зацікавився технікою: він патентує оптофон – "колірне" фортепіано (реліквія зберігається в паризькому Національному центрі Жоржа Помпіду) та організовує перший у світі концерт світломузики; створює хромофотометр – прилад для визначення якості та чистоти дорогоцінних каменів; а ще мультиперко – апарат для виготовлення, стерилізації та розливання газованих рідин, по суті прототип автомата для газводи. Але, мабуть, найвідоміший винахід українця – так званий хамелеон, або метод для маскування військ. Саме він ліг в основу "строкатого камуфляжу" – спеціального забарвлення, яке й досі використовують майже всі армії світу.

Цікаві факти

• Майбутній парижанин під час навчання в художньому училищі з французької мав стабільну трійку.

• Скульптура "Ритм", яку наш земляк презентував на виставці "Салону незалежних" у 1913 році, була виконана... з дерева, картону та яєчної шкаралупи.

• Каталог виставки авангардистів Малевича, Баранова-Россіне та Мансурова (1972-1973) в Центрі Жоржа Помпіду відкривався "Пейзажем Одеси" нашого земляка.

• Баранов-Россіне – автор прижиттєвих графічних портретів композиторів Скрябіна та Рахманінова, прикрашених автографами.

• Витвір "Симфонія №2", виготовлений з металевих труб, дроту та пружин, навіть для обізнаної публіки тих часів був занадто "радикальним". Розгніваний автор, зібравши друзів, урочистою ходою попрямував до Сени, де й втопив скульптуру.

• Член Асоціації інтелектуальних працівників Парижа. Засновник оптофонічної академії у Парижі.

• Твори нашого земляка прикрашають зали Нью-Йоркського музею сучасного мистецтва, музею Хірша Хорна у Вашингтоні, національного Центру мистецтва та культури Жоржа Помпіду в Парижі, Третьяковської галереї в Москві, музею Людвіга в Кельні, Вільгельма Лембрука в Дуйсбурзі, Одеського художнього музею.

Космонавт-рекордсмен

Коли 10 лютого 1997 року стартував "Союз ТМ-25", ніщо не віщувало біди. Хіба можна назвати нею факт неповного розкриття однієї з антен? Але потім... Стиковка з орбітальною станцією "Мир" була призначена на 12 лютого. Проте за дві доби очікування на кораблі вийшов з ладу один з блоків, а коли "Союз ТМ-25" почав процес причалювання, відмовила система зближення "Курс". Василю Циблієву як командиру довелося взяти керування на себе. 23 лютого на орбітальній станції спалахнули поспіль дві пожежі, які гасили зусиллями двох екіпажів, тому масштабної трагедії дивом вдалося уникнути.

Далі вийшла з ладу система терморегулювання, зі збоями почали працювати системи вироблення кисню та поглинання вуглекислого газу. Гостроти ситуації додав інцидент, коли під час стикування в "Мир" врізався транспортний корабель "Прогрес М-34", пробивши модуль "Спектр" і пошкодивши сонячні батареї. Сталася розгерметизація орбітальної станції. Ізолювавши пошкоджений модуль, космонавти врятували дорогий об`єкт. І власні життя!

На цьому космічний нефарт не припинився. Коли багатостраждальний екіпаж, виконавши програму, приземлявся, передчасно спрацювали двигуни м`якої посадки, а в пошукачів вийшла з ладу рація. У результаті космонавти отримали значні перевантаження, а зв`язок довелося підтримувати за допомогою пілота літака, що баражував поблизу.

Саме під час цього польоту був встановлений рекорд за кількістю надзвичайних ситуацій. Тож, Циблієва сміливо можна назвати найстресостійкішим космонавтом, тобто космонавтом-рекордсменом з надзвичайних подій у космосі – він був спокійний і холоднокровно віддавав команди навіть тоді, коли здавалося, що це кінець.

Цей політ, яким керував Циблієв, увійшов в історію космонавтики як "політ смертників", які майже не мали шансів, але вижили.

Цікаві факти

• Циблієва відзначено двома медалями NASA "За освоєння космічного простору" та "За громадські заслуги".

• Наш земляк є автором висловлювання, що стало крилатим: "Старт космічного корабля – найпрекрасніша опера в світі".

При підготовці статті "Невідомі" українці використані матеріали сайту iod.media, за що редакція Family Office щиро вдячна.