Плюс автоелектрифікація всієї планети
Коли електрокари витіснять традиційних дизельно-бензинових “братів” і чи все так добре у перегонах автовиробників.
У світі майже щотижня з’являються нові зразки електротранспорту — ера електромобілів повільно, але впевнено наближається, витісняючи дизельні та бензинові авто по всьому світу. Про те, коли Україну охопить масова автомобільна електрифікація та яка ситуація з цим транспортом у світі, з’ясовував Family Office.
З останнього варто згадати нещодавню презентацію нового електромобіля Volvo XC40 Recharge потужністю 408 к. с. та можливістю проїжджати на одному заряді до 400 км. На швидких станціях електричне Volvo можна буде зарядити до 80% за 40 хвилин. Розганяється авто до 100 км/год за 4,9 секунди.
Трохи раніше Porsche випустив, так би мовити, «бюджетну» версію електромобіля Taycan 4S за близько $100 тис., яка стала дешевшим прототипом Porsche Taycan (Turbo S і Turbo), вартістю відповідно $150 тис. і $180 тис. Це елітне електроавто зможе долати на одному заряді 463 км, розганятиметься до 100 км/год всього за 4 секунди і матиме потужність 530 к. с. Базова модель такого екземпляра обійдеться власникові у $104 800.
А близько тижня тому компанія Uniti представила справді, порівняно з Taycan, бюджетний тримісний електромобіль One для міського режиму їзди. Це міні-авто здатне проїжджати на одному заряді акумулятора 150 км. У ньому водійське сидіння відгороджено від двох пасажирських, які розміщено позаду. Авто має потужність у 65 к. с., запасну батарею на ті самі 150 км та може розвивати швидкість до 120 км/год. До «сотні» міський електромобіль розганяється майже за 10 секунд. Придбати таке авто можна за $19 400.
Майже паралельно американський автомобільний гігант General Motors анонсував появу серії електрокарів-позашляховиків та вантажівок у межах нової програми BT1. Електрифікації зазнає, зокрема, бренд Hummer, кілька фірмових пікапів GM та позашляховиків Cadillac. З 2021-го по 2024 рік General Motors планує випустити близько 80 тис. зразків своєї «важкої» автоелектропродукції вартістю приблизно $90 тис. за екземпляр.
Отже, ера електромобілів повільно, але впевнено наближається, витісняючи дизельні та бензинові авто по всьому світу. Великі концерни чи не щотижня презентують нові моделі авто на електротязі, розробники збільшують ресурс електробатарей, а розвинуті країни ухвалюють заохочувальні автоелектропрограми. Україна не пасує задніх у цьому тренді – навіть у невеликому місті, не те що у “мільйонниках”, на дорогах можна помітити електрокари. Паралельно збільшується і кількість електрозаправок та сервісів для таких машин.
Норвегія — електромобільний «рай»
Минулий рік став рекордним за кількістю проданих електромобілів: у світі реалізували понад 2 млн таких авто. Тож, тепер їхня кількість становить близько 5,6 млн. Для порівняння: у 2017-му на планеті було реалізовано майже половину з цієї кількості — 1,2 млн. Найбільш автоелектризованою у світі, за спостереженням nv.ua, у цьому році є Норвегія. Тут на «електрику» перейшли не лише автовласники, а й громадський транспорт. Тож, торік у Норвегії було зафіксовано 40% авто з електродвигунами від загальної кількості автопродажів.
Лідерство Норвегії в автоелектрифікації країни сталося в основному завдяки державним програмам з підтримки та стимулювання цього сегмента авторинку. У стортингу – норвезькому парламенті – вже проголосовано законопроєкт, згідно з яким до 2025 року країна має повністю припинити продаж машин із двигунами внутрішнього згоряння (ДВЗ). Крім цього, у Норвегії при купівлі електромобіля люди суттєво економлять, адже за такі авто тут не потрібно сплачувати податки на імпорт та додану вартість. Це начебто схоже на роботу місцевих автодилерів та автоімпортерів собі у мінус. Адже нова бензинова автівка у Норвегії таким чином коштує дорожче за новий електричний кар, наприклад, Nissan Leaf. Різниця в їх цінах сягає кількох тисяч євро. Щоправда, держава згодом відшкодовує місцевим автопродавцям їхні «збитки». А ще у Норвегії не беруть плату з електромобілів за парковки, переправи на паромах, проїзд платними автобанами і мостами, за які власники бензинових та дизельних авто сплачують по повній. Тож, Норвегія — майже електромобільний рай.
Світові перспективи «електротяги»
Поряд з Норвегією намагаються йти й інші розвинуті країни. Так, Данія, Ірландія та Ізраїль планують зупинити ринок нових бензинових і дизельних автомобілів до 2030 року, а Велика Британія — до 2040-го. До слова, у Лондоні вже другий рік поспіль діє спецмито у £10 для автомобілів з високим вмістом шкідливих викидів. Мито, щоправда, стосується лише центру міста, хоча чітку межу між центром та околицею провести важко.
На дизельному авто, якому понад 10 років, ви взагалі не заїдете, наприклад, у центр німецьких міст Гамбурга, Штутгарта, Франкфурта, Берліна, Кельна і Бонна. А керманич столиці Данії – Копенгагена – нещодавно заявив, що в місто не впускатимуть навіть нові дизельні автомобілі вже з кінця року. «Червоне» світло для автодизелю вже у 2025 році планують увімкнути Париж, Мадрид, Рим, Мехіко та Афіни. Індія до такого кроку планує вдатися у 2030-му, а США взагалі у 2050-му…
Попри всі плюси європейських електромобільних програм і планів, половина світових продажів електрокарів нині здійснюється у Китаї. І, схоже, цей показник зростатиме. Адже у поточному році уряд КНР запровадив нові вимоги до компаній, які продають на місцевому ринку понад 30 тис. електромобілів на рік. Таким чином, продаж таких авто у Китаї нині становить 10% усього авторинку. А з 2020-го китайці піднімуть цю планку до 12%. Аналітики британського журналу The Economist уже підрахували, що нові правила збільшать річні продажі авто на електриці у Піднебесній до 1,4 млн, що становитиме понад 20% світових продажів. Судячи з того, що у 2018-му Китай показав зростання продажу електромобілів з 700 тис. до 1,2 млн, досягти поставленого результату країні цілком можливо. За інформацією німецького Центру з дослідження сонячної енергетики і водневих технологій (ZSW), у КНР сьогодні їздить майже половина світового електроавтопарку, або 2,6 млн. Для порівняння: в Європі торік було зареєстровано 409 тис. договорів купівлі електролегковиків. Це, за даними Європейської асоціації автовиробників (ACEA), становить всього 2% від усіх продаж. Тут більше половини зареєстрованих авто — бензинові і 36% — дизельні.
А от у Міжнародному енергетичному агентстві переконані, що попри всі перешкоди, розповсюдження електромобілів вже не зупинити. За прогнозами агентства, до 2030 року дорогами світу сновигатимуть понад 125 млн електрокарів. У свою чергу, американський фінансовий холдинг J.P. Morgan прогнозує, що ринкова частка авто з ДВЗ доти «схудне» на 40%. Цьому сприятиме і той факт, що за останнє десятиріччя вартість виробництва середньої батареї до електромобіля скоротилася у понад 100 разів: ще у 2010-му виробництво 1 кВт електробатареї коштувало $170, зараз — близько $1.
Перегони автовиробників
Попри те, що США — третій ринок у світі за кількістю продажів електрокарів після Китаю та Європи, тут спостерігається серйозний супротив автоелектрифікації з боку виробників пального та автозапчастин на авто з двигунами внутрішнього згоряння. Такі дані наводить Ден Коффі, економіст та експерт світової автомобільної індустрії з бізнес-школи Університету Лідса у Великій Британії. Мабуть, тому найбільші американські автоконцерни General Motors (GM) та Ford не поспішають з переходом на електрику. На думку експерта, GM нині займає максимум 3-є місце у світі після Toyotа та VW за рівнем впровадження електротехнологій в автомобілебудуванні.
А от у рейтингу популяризації електромобілів німецький Центр з дослідження авторинку ZSW справедливо віддає лідерство американській Tesla, китайському BYD та франко-японському альянсу Renault-Nissan. Німецький Volkswagen посідає лише дев`яту позицію у цьому рейтингу, хоча у VW до 2025 року обіцяють збільшити частку електромобілів у всьому обсязі виробництва з нинішніх 2% до 25%, а ще за п`ять років — розробити 300 моделей машин із зарядкою.
Сміливу заяву з популяризації електромобілів на початку року зробили і в Daimler. У цьому німецькому автоконцерні, зокрема, заявили, що готові вкласти $11,7 млрд на розробку 10 електричних та 40 гібридних моделей з прицілом на електрифікацію всієї лінійки своєї продукції. Половину з усіх вироблених авто обіцяє зробити за шість років електричними і китайський Volvo.
На думку того ж Дена Коффі, аби реалізувати всі ці анонси, автовиробникам доведеться шукати нові бізнес-моделі. Адже нині більше половини прибутку вони отримують завдяки ринку автозапчастин для вже реалізованих майже 2 млрд автомобілів з ДВЗ. Одночасно ринок запчастин для електрокарів нині перебуває у зародковому стані.
Мінуси електрокарів
Незважаючи на свою привабливість, економічність та екологічність, електрокари мають певні мінуси. Насамперед це — ціна. Попри те, що більшість електричних моделей з часу своєї появи значно здешевшали, всюди, крім Норвегії, вони залишаються дорожчими за свої аналоги з ДВЗ. Проблемою залишається і слаборозвинута мережа електрозаправок. Хоча за останні роки їх кількість зросла у рази, вони не всюди забезпечують попит усіх реалізованих електромобілів. Значно гірша ситуація із сервісами для ремонту електрокарів.
Одним з основних недоліків електромобілів є також обмеженість ресурсу їх батарей. Звичайно, наддорогі Tesla та Porshe уже розробили батареї, які «потягнуть» відстань у 400-500 км. Однак більшість уже існуючого електроавтотранспорту на одному заряді проїжджає у середньому 100-150 км.
Електрокари також програють своїм бензиновим і дизельним аналогам у швидкості. І справа не в тому, що у цих автомобілях спідометр налаштовано на обмеження у 100 чи 150 км/год. Під час прискорення понад 80 км/год електрокар майже вдвічі інтенсивніше втрачає заряд. Тому його власники воліють їхати повільніше, аби заощадити батарею.
Ще одна менш помітна проблема електромобілів, яка може згодом стати досить гострою — обмеженість світових запасів літію і кобальту, з яких виготовляють батареї для авто на електротязі. Вже нині за ці запаси у світі йде справжня війна автовиробників та цілих країн. Хто зможе перемогти у цьому змаганні — отримає перевагу перед конкурентами, принаймні, до часу вичерпання згаданих ресурсів.
Українські автореалії
В Україні, за даними Укравтопрому, ситуація з електрокарами майже аналогічна зі світовою тенденцією, щоправда зі скромнішими показниками. Так, за 2018 рік українці купили 5,3 тис. електромобілів, що вдвічі більше, ніж у 2017-му. І це число продовжує зростати, повідомляє nv.ua. До прикладу: лише за січень – серпень поточного року національний автопарк поповнився майже на 5 тис. електрокарів. А загальний приріст автомобілів на електробатареї за півроку 2019-го зріс на 47%. Таким чином, нині в Україні зареєстровано близько 30 тис. електрокарів.
Більше половини з цього числа припадає на японський Nissan Leaf, новий екземпляр якого у нас коштує 360 тис. грн. Порівняно зі згаданими відсотками дорожчі світові зразки з електротягою мають в Україні значно нижчу частку: Tesla Model 3 – 8%, BMW i3 – 5% та FIAT 500е – 4,3%. І це при тому, що Nissan Leaf офіційно в Україні не продають, а привозять в основному з американського або європейського ринків. Тобто йдеться про вживані зразки, які з усього числа куплених в Україні електричних авто становлять 95%!
Саме такі авто інтенсивно почали ввозити в Україну з 2015 року, коли парламент скасував мито та ПДВ на їх ввезення. Відповідно, той самий вживаний Nissan Leaf українці змогли завезти за $9-10 тис. Хоча, звичайно, це — не бюджетний варіант, але значно доступніший, ніж, скажімо, Tesla Model 3 за $30 тис.
Минулого року скасування мита та ПДВ для електромобілів в Україні подовжили до 2022 року, залишивши лише сплату акцизу, який для електрокарів, на відміну від авто з ДВЗ, є мізерним. Щоправда, така пільга стосується лише легкових автомобілів. А от за вантажні чи напіввантажні типу Renault Kango доведеться платити по повній.
Попри всі законодавчі плюси, електромобілі минулого року все ж становили всього 0,8% з усього українського ринку нових та 3,4% від ринку вживаних авто. За інформацією Олександра Кравцова, співзасновника компанії Electrocars, яка продає уживані електромобілі, майже половину всіх електричних авто купують у Києві та області, ще чверть припадає на Одещину і стільки ж — на решту України.
Зважаючи на невелику кількість електроавто, в Україні є серйозна пропозиція і гарний потенціал до збільшення мережі електрозаправок. До прикладу: у Києві, де таких автівок левова частка, їх завантаженість, за даними компанії ElectroUА, становить всього 2-10% на добу. Крім того, протягом наступного року автозаправні гіганти України ОККО та WOG планують обладнати по 300 своїх заправок швидкозарядним обладнанням, яке дозволить заповнювати електроакумулятор того ж Nissan Leaf на 80% всього за 20 хвилин!
Отже, бізнес бачить електроавтоперспективи в Україні. Проблема залишається лише у низькій купівельній спроможності середньостатистичного українця. Тож, коли стартує масовий випуск електрокарів, ціна яких зрівняється з вартістю автомобілів з ДВЗ, українці будуть повністю готові пересісти на екологічніші авто. Наразі ж замість дешевих електромобілів більше шансів для входження в Україну мають здешевлені нові та вживані авто з ДВЗ, від яких поступово відмовляється Євросоюз.
