Чи дійсно корисна прокрастинація

Про зволікання зі справами як чинник до ревізії власного стану.

Знайома ситуація – ви у сотий раз перевірили пошту, зварили каву, розклали пасьянс, перегорнули хроніку у Facebook. І ось вже налаштувалися – “відразу візьмусь за звіт, статистику, таблиці тощо”. Але тут несподівано на цікаву статтю натрапили – і знову... Гадаєте, це – лінощі? Ні, це те, що наразі називають гарним складним словом “прокрастинація”. Своїми думками щодо цього явища з читачами Family Office ділиться Марина Руденко, маркетинг-директор компанії AFA.

Напередодні чергового в компанії AFA бізнес-івенту з Віталієм Біхуновим, я замислилась: чому від пристрасті до бізнесу? Чому не від серйозних і виважених рішень, не від бізнес-плану, який повинен бути "всьому голова"? Чому від пристрасті – домінуючого людського почуття? Бо саме від внутрішнього стану, який має плекати продуктивні емоції, що стануть каталізатором досягнення наших задумів і мрій, і залежать успішність наших раціональних планів та майбутні результати. А от які чинники впливають на наші резерви волі та обмежують наші ресурси, розібратися цікаво.

Врешті-решт, я зрозуміла: ми всі зволікаємо, наш організм, наш розум захищають себе тим, що навчилися зупиняти нас, аби ми не згоріли. Тож, прокрастинація неминуча? Можливо, але, як на мене, й вона може бути продуктивною. Саме прокрастинація може допомогти зарядитися енергією, відновити впевненість у собі і знайти нові ідеї.

Погляд історичний

Історія явища, як виявилося, налічує тисячоліття. Ще навіть стародавні єгиптяни мали в арсеналі два ієрогліфи для позначення такого відстрочення справ: з негативними наслідками – «Дурень, що затягнув!» і з позитивними – «Слава Богу, що не став робити, тільки б час даремно витратив!» Про особливий різновид лінощів також писав у 800 році до н. е. давньогрецький поет Гесіод: «Чоловік, що відклав роботу на довгий час, з бідністю під руку далі по життю крокує». Цицерон (44 рік до н. е.) вважав повільність неприйнятною в будь-якій справі, а афінський історик Фукідід приблизно за 400 років до цього писав, що прокрастинація – одна з найбільш шкідливих людських рис: «Вона може принести користь лише при відкладанні початку воєнних дій, дозволяючи ретельніше підготуватися до війни...»

Сам термін «прокрастинація» з’явився вже в Стародавньому Римі шляхом поєднання двох слів: прийменника pro («у напрямку, до, вперед») і прикметника crastinus ( «завтрашній»). Цікаво, чи не так? Такий собі позитивний контекст. З одного боку, це здатність не перевантажувати психіку в критичних ситуаціях – "я подумаю про це завтра", з іншого –  талант мудрих політиків і воєначальників, які не приймають поспішних рішень, не вступають в конфлікт і не поспішають з рішеннями, що матимуть вирішальне значення.

У новій історії термін виник лише в 1682 році, в проповіді преподобного Ентоні Уокера, який, притаманно традиціям Середньовіччя, оголосив прокрастинацію гріхом. Негативу йому у XVIII столітті додало те, що це слово приклеїли до гасел промислової революції в дусі «Заводи стоять, одні прокрастинатори навколо». Відтоді лінощі і скомпрометований латинський термін вже не розлучалися.

Сучасне визначення прокрастинації сформулював професор Дж. Р. Феррарі, очільник групи дослідників прокрастинації (PRG) з Університету Карлтона в Оттаві (Канада): прокрастинація – це 1) звичка відкладати справи, 2) котрі безумовно усвідомлювані як важливі, 3) що поступово стає невротичним шаблоном поведінки і 4) спричиняє у прокрастинатора стійкий розлад або почуття провини. Таке визначення стало результатом серйозної роботи в галузі нейробіології, психології та статистики. Але в цьому визначенні я зустріла ключову думку – усвідомленість як найважливіша ознака прокрастинації. А якщо людина розуміє, що потрібно шукати першопричину такого свого стану і прагне подолати всі перепони та обмеження, тоді все буде гаразд. Тоді прокрастинація стане продуктивним відпочинком, а не фактором самозасудження.

Погляд продуктивний

Наприклад, ми не знаємо, з чого почати, тому й час марно витрачаємо, і робота не рухається, і тривога зростає. Це – перша причина нашої прокрастинації. Відсутність плану або розуміння подальших кроків лякають нас, а звідси –  знову прокрастинація.

Знаєте, замість проглядання стрічки новин у соцмережах нашвидкоруч написати чернетку плану "захоплення світу", витрачений час перестане бути прокрастинацією, а перетвориться на легку і продуктивну перерву. На базі чернетки складіть список точних, вимірюваних цілей і вкажіть для кожного завдання конкретний час його виконання. Можливо, варто для усунення відчуття тривоги передбачити потенційні ускладнення: погане інтернет-з`єднання, термінове завдання від шефа, затори на дорозі тощо. Тільки-но сплануєш виконання своїх завдань, відразу відчуваєш себе розслабленішою, без стресу і тривоги.

Проте план – це не все. Потрібно знати подальші кроки досягнення етапів цього плану, а це не завжди очевидно відразу. Дедлайн, наприклад, через два дні, а ми все ще дивимося на білий аркуш в Google Docs. І чим довше так ми робимо, тим менше ідей може завітати до нас. І тим більше прокрастинація поглинає нас. Що ж, я зазвичай варю каву і вдаюся до методів генерації ідей:

• малюю – пам’ятаєте, які каракулі та абстракції ми виводимо на нарадах? Виявляється, ці начебто безглузді картинки насправді стимулюють креативне мислення. До речі, люди, які малюють кола і овали, як правило, пропонують більше оригінальних ідей, ніж ті, хто зображує квадрати і ламані лінії;
• спілкуюся з наймолодшими колегами і сином – дивовижно, наскільки іншим, нестандартним є бачення ситуацій і питань у людей молодшого покоління;
• просто дозволяю собі усамітнитися, подивитися на дощ, послухати мантри – це дає змогу відновити емоційну рівновагу.

Проте від будь-яких методів не буде користі, якщо ви відчуваєте себе пригніченим або стривоженим. Погане самопочуття – ще одна поширена причина прокрастинації. В такому стані не виявиш високої продуктивності. На щастя, вчені розібралися, які речовини впливають на настрій і яким чином його поліпшити:

• дофамін – цей білок відповідає за мотивацію і задоволення від роботи. Чим його менше, тим більше ми дозволяємо лінощам занурюватися в нас. Щоб підняти рівень гормону, з`їжте дофаміновий ланч з таких продуктів: йогурт, горіхи, омега-3 жири (їх багато в червоній рибі) і темний шоколад. Або можна зайнятися фізичною активністю, наприклад бігом, плаванням або йогою;
• серотонін – від цієї речовини безпосередньо залежить наш настрій. Медитація, прогулянка на сонці і шоколад – прості і швидкодіючі способи заправитися ним, поки ми прокрастинуємо;
• ендорфін – цей нейропептид підвищує настрій і знижує стрес. Найкращий спосіб підвищити рівень гормону – заспівати або навіть промурликати собі під ніс улюблену мелодію. Майже миттєвий викид ендорфіну забезпечено!

Проте є така біда, як емоційне вигоряння на роботі. Навіть ВООЗ вже визнали цей стан хворобливим. Тож, море дедлайнів, постійні дзвінки і листування з колегами, зустрічі, наради і десятки годин роботи на тиждень можуть врешті-решт спричинити навіть розлад шлунково-кишкового тракту або підвищений тиск. Впізнаєте? І ось тут саме здорова прокрастинація допоможе відновити сили. Позбутися цього не так вже й складно – просто потрібно мати хобі або додаткове заняття. Побічні захоплення наближають нас до мети, допомагають нам відпочити і задовольнити своє творче начало, що неминуче позначається на результативності основної роботи. Google і Microsoft давно зрозуміли це і виділяють частину оплачуваного часу на особисті проекти співробітників.

Проте, аби цей метод став насправді корисним, варто пам’ятати:

• захоплення не повинно бути ключовим джерелом доходу;
• не варто ставити собі дедлайни, краще експериментувати;
• ваше заняття має приносити драйв, тож, ви у жодному разі не повинні змушувати себе до нього.

Крім того, прокрастинація іноді надає змогу уникати дискомфорту, сприймаючи його як виклик, що намагається перешкодити досягненню ваших цілей. Тоді я намагаюсь довести самій собі, що я краще, ніж я думаю, а тому варта, хоча б маленьких, але нагород. І за кожне подолання дискомфорту дарую собі приємні сюрпризи, як-то ранкова чашечка кави з подругами у суботу або дводенна поїздка із сином до старенької Європи. Ще й мотивацію підтримую таким чином.

Отже, мої висновки щодо прокрастинації такі:

• якщо справи не робляться через інтернет, відключаємо інтернет, замикаємо холодильник, вимикаємо телефон – навмисне відсікання себе від інструментів прокрастинації майже завжди допомагає налаштуватися на потрібний лад;
• не завжди потрібно боротися з прокрастинацією. Іноді варто підкоритися їй, але зробити це красиво і з користю;
• перед тим, як заглибитися у продуктивну прокрастинацію, напишіть план дій на потім;
• якщо не знаєте, що робити, приберіть вдома, ходіть пішки, слухайте музику або дивіться на щось надихаюче;
• струсніть свою систему гормонів радості – за допомогою правильної їжі та фізичної активності;
• займіться улюбленим хобі;
• знайдіть однодумців, щоб контролювати один одного і прокрастинувати разом;
• киньте собі виклик, аби перемогти страх дискомфорту, а в паузах нагороджуйте себе приємними дрібницями.