Фрази-отрути для вашої дитини

Систематизація шкідливих фраз, що вбивають у вашій дитині її можливості і мрії.

Багато батьків думають, що самооцінку можна побудувати з нуля, якщо робити дитині компліменти, розвивати в ній прагнення досягати успіху, хвалити тільки за відмінні результати, на які чекають батьки. Насправді ж дитина вже народжується з високим рівнем самооцінки, яку руйнують неправильне виховання, постійне очікування результатів і заохочення перманентної конкурентності. В результаті діти виростають у дорослих, які живуть у постійній напрузі, невпевнені у собі, шукають схвалення і безкінечно намагаються здаватися кимось іншим, замість того, щоб бути самим собою.

«Так, у дитини є вроджений характер, але батьки своїми словами і діями багато в чому формують її долю, а значить, і самооцінку, — пояснюють італійські педагоги-психологи Роберта Кавалло і Антоніо Панарезе. — Особливо велику владу мають слова. З одного боку, вони відображають почуття, настрої, звички і спосіб мислення того, хто їх виголошує. З іншого, вони закріплюються у свідомості дитини, і вона починає вживати їх автоматично».

Італійські педагоги запропонували у книзі «Не програмуйте дитину. Як наші слова впливають на долю дітей» сім найбільш типових батьківських фраз, які руйнують самооцінку дитини і роблять її невпевненою у собі. За кожною фразою йде опис її впливу на дитину, а потім – автори надають нам протиотруту від неї, тобто варіанти заміни «отруйної» фрази на позитивну і/або нешкідливу.

1.«Ти що, тупий?!»

• Що відчуває дитина:

«Ой! А я думав, що я розумний ... Але якщо ти так говориш, то у мене виникають великі сумніви ... Як принизливо ... Як сумно ... Я тебе розчарував ... Значить, зі мною щось не так, і я дійсно тупий».

• Протиотрута:

Ніхто не тупий. Що взагалі означає для вас це слово? Перш ніж щось робити, спробуйте зрозуміти, що саме в дитині так роздратувало вас, що ви не змогли стриматися і назвали її тупою (хоч і не вважаєте її такою насправді, вже ми в цьому впевнені).

Варіанти відповідних фраз: «Я знаю, що ти сказав/зробив це не спеціально», «Що тобі не ясно? Чого ти не зрозумів?», «Хочеш, я повторю?».

Краще поставити під сумнів свою здатність ясно висловитися, ніж розумові здібності дитини. Допоможіть їй впоратися зі складністю замість того, щоб засуджувати.

2. «Зараз же припини!»

• Що відчуває дитина:

«Та що я такого зробила?! Чому ти не намагаєшся мене зрозуміти?..» Або: «Я лише хотіла трохи уваги...» Або: «Я не спеціально...»

• Протиотрута:

Поспостерігайте за тим, що відбувається. Задумайтесь, що спонукає дитину поводитися таким чином. Намагайтеся впоратися із собою. 

Варіанти відповідних фраз: «Ти не хочеш? Що ми будемо робити?», «Напевно, сестра дуже тебе розсердила, раз ти так сильно смикнула її за волосся! Іди сюди, розкажи, що сталося...»

3. «Та що ти взагалі в цьому розумієш?!»

• Що відчуває дитина:

«Щось розумію ... По-своєму, але розумію ... Але, звичайно, якщо ти мені таке кажеш, значить, я дійсно нічого не розумію ...»
(Не забувайте, що для дитини ваші слова — істина. Діти не сприймають метафор, і якщо ви назвали дитину дурнем, вона думатиме про себе саме так, адже це говорите ви — її авторитет, точка відліку і джерело любові.)

• Протиотрута:

Дайте дитині виговоритися. Не засуджуйте і не коментуйте її слова. Вона – дитина і ніколи не скаже і не зробить нічого дурного.

Спустіться з п`єдесталу (ви самі теж не досконалість!) і подивіться, яких зусиль коштує дитині зростати і висловлювати свої думки, не дозволяючи заткнути собі рот.

Варіанти відповідних фраз: «Кажи, милий, я тебе слухаю», «Розкажи, що ти думаєш», «А, зрозуміло! Значить, ти вважаєш, що...» (і не думайте, що дитина говорить дурниці — дитина це відчуває). Ставтеся серйозно до кожного її слова.

4. «Сперечаємося, нічого в тебе не вийде?»

• Що відчуває дитина:

«Відмінний початок ... Якщо так говорить людина, яка повинна вселяти в мене впевненість ... Ти не віриш у мене, а значить, я нічого не стою і ні на що не здатний ... Я згоден з тобою. У мене нічого не вийде».

• Протиотрута:

А чому це раптом у дитини нічого не вийде? 

Варіанти відповідних фраз: «Спробуй», «Спробуй ще разок ... Спокійно ... Напевно вийде», «Гм... Як вважаєш, що пішло не так? Що треба зробити, щоб все вийшло?»

5. «Який жах!»

• Що відчуває дитина:

«Я ж просто грав! Це не жах! Це творчість!» Або: «Як соромно! .. Як принизливо! А я-то думав ... Мені було так весело! .. Я тебе розчарував?! Не можна пробувати нове, це погано. Помилятися погано, і «жах» — теж погано».

• Протиотрута:

Ви і справді вважаєте, що це жах? Жах — це атомна бомба, діти, що працюють на шахтах у Болівії, нерозуміння і інфантилізм дорослих, але аж ніяк не розкидані по підлозі фломастери, розбита склянка, пролита вода або забруднений одяг.

Варіанти відповідних фраз: «Як би нам тепер все прибрати?», «Як нам все виправити?», «Ти повеселився? Іди сюди, я дам тобі, у що перевдягнутися»,« Нічого собі, скільки фломастерів! Збирай/давай збирати разом!», «Тобі подобається розливати воду? На столі цього робити не варто! Іди сюди, я дам тобі тазик і пластикові склянки».

6. «Гаразд, вистачить... Я сама все зроблю, так швидше»

• Що відчуває дитина:

«Ой ... Я занадто повільний ... Я ні на що не придатний ... Через мене всі втрачають час...»

• Протиотрута:

«Спробуй ... Спробуй ще разок ... Не хвилюйся. Я почекаю". А взагалі краще починати все робити заздалегідь. Організованість і гарний часовий запас — зброя ніндзя, якою повинен володіти кожен з батьків.

Часто здається, що часу дійсно немає. Запевняємо вас — кілька хвилин, витрачених на те, щоб виявити повагу до темпів дитини, не приведуть до істотного запізнення, до того ж ви напевно зможете надолужити згаяне.

Варіант придатної фрази: «Поки ти зайнятий, я запущу прання. Якщо знадоблюся, клич».

7. «Нічого доброго з нього не вийде!»

• Що відчуває дитина:

«А я в себе вірю ... але тобі видніше ... значить, я повинен змінити думку про себе ... До того ж я не хочу тобі суперечити ... Я намагатимусь не розчаровувати тебе, робити так, як ти кажеш, і стану посередністю. Тепер я буду діяти собі на шкоду, щоб довести твою правоту!»

• Протиотрута:

Намагайтеся ніколи не вимовляти цю фразу. Складіть список позитивних якостей дитини і сконцентруйтеся на них. Задумайтеся про причини свого відчаю. Можливо, вам страшно визнати, що ви не змогли навчити дитину бути в гармонії із самою собою? Своїми вчинками вона зачіпає ваші рани? Можливо, у вас низька самооцінка і ви не впевнені в собі? Подумайте про це.

Про експертів

Роберта Кавалло (Roberta Cavallo) і Антоніо Панарезе (Antonio Panarese) — італійські педагоги-психологи, які працюють у Центрі допомоги дітям з прийомних сімей та дітям-інвалідам; автори кількох книг по вихованню, в тому числі «Не програмуйте дитину. Як наші слова впливають на долю дітей».