пн
  • 23
  • вт
  • 24
  • ср
  • 25
  • чт
  • 26
  • пт
  • 27
  • сб
  • 28
  • вс
  • 29
  • пн
  • 30
  • вт
  • 1
  • ср
  • 2
  • чт
  • 3
  • пт
  • 4
  • сб
  • 5
  • вс
  • 6
  • пн
  • 7
  • вт
  • 8
  • ср
  • 9
  • чт
  • 10
  • пт
  • 11
  • сб
  • 12
  • вс
  • 13
  • пн
  • 14
  • вт
  • 15
  • ср
  • 16
  • чт
  • 17
  • пт
  • 18
  • сб
  • 19
  • вс
  • 20
  • пн
  • 21
  • вт
  • 22
  • ср
  • 23
  • чт
  • 24
  • Ольга Казакова: “Школа має навчити вчитися”

    Ольга Казакова: “Школа має навчити вчитися”
    Фото Ксенії Панченко для Family Office
    14 января 2020 14:56
    2053
    Партнер проекта: SchoolinG (School in Gorbovichi)

    Як допомогти дитині визначити власну мету і прагнення, зрозуміти, чи вистачить їй ресурсу на досягнення цілі, і допомогти побудувати план для її здійснення.

    Чого здебільшого хочуть усі діти? У кожної родини буде своя відповідь. Але, гадаю, більшість погодиться, що діти воліють стати самими собою. А чи знає дитина – яка вона? У чому її сила і перевага? Як вона може реалізуватися найповніше, щоб бути щасливою? Хтось знаходить відповіді на ці запитання самостійно, у когось пошуки себе затягуються занадто в часі. Утім більшості потрібна допомога. Інструментом, завдяки якому дитина може зрозуміти себе і про себе, може стати тьюторинг. Отже, як допомогти дитині визначити власну мету і прагнення, зрозуміти, чи вистачить їй ресурсу на досягнення цілі і допомогти побудувати план дій задля її здійснення – відповіді на ці запитання для читачів Family Office пропонує Ольга Казакова, сертифікований тьютор, викладач інтегрованого курсу Nature Sciences, що об’єднує хімію, фізику і біологію та різноманітні наукові заняття на практиці, в альтернативній школі SchoolinG.

                Інтерес дитини: де він ховається і як позбутися страху

    «Навіщо школа сьогодні взагалі?» – починаємо розмову з Ольгою Казаковою з цього чутливого питання. Не вагаючись, вона відповідає:

    «Як мінімум, школа могла б бути гарним тренажерним залом для того, щоб «прокачати», в першу чергу, ключові навички, отримати базові знання та загальну картинку розуміння цього світу. Школа має готувати до життя. Питання – чи є вона цим місцем? Колектив нашої школи SchoolinG робить все можливе для того, щоб вже зараз відпрацьовувати навички, що знадобляться у майбутньому».

    Перший набір учнів до школи альтернативної освіти School Horse Club SP (після ребредингу SchoolinG) стартував 1 вересня 2015 року з невеликою кількістю учнів середньої та старшої школи. У 2017/18 навчальному році у школі з’явилися учні початкових класів. Тоді ж започаткували сміливі проекти із тьюторингу, в яких тьюторами виступали, в тому числі, старшокласники, а тьюторантами – учні початкової та середньої школи.


    Відкрити потенціал дитини, показати його і допомогти реалізувати повною мірою – ось завдання тьютора.

    Традиційна школа, на жаль, у більшості випадків руйнує природню зацікавленість дитини до всього нового. Діти народжуються дослідниками. І цю рису, особливо в молодшому шкільному віці, потрібно підтримувати:

    «Школа має навчити вчитися, – підкреслює пані Ольга, – Без цього сьогодні аж ніяк. Я веду курс NatureSciences і він саме стосується навичок. Я допомагаю формувати ці навички – як досліджувати, ставити експеримент, перевіряти, чи результат досліджень правдивий. У пріоритеті – підтримувати природню цікавість і вміти нею правильно користуватися, щоб потім будь-які двері були відчинені. Якщо ти вмієш досліджувати і готовий це робити, ти можеш вчитися».

    Відкрити потенціал дитини через цікавість, показати його і допомогти реалізувати повною мірою – ось завдання тьютора. Але до цікавості ще потрібно "докопатися". Учні середніх та старших класів наразі, за словами пані Олі, бояться помилок, бояться сказати неправильну відповідь, забагато сумніваються в собі. Подекуди їм складно навіть висловитися. І позбавлення страху – це теж те, чим тьютор може займатися з дитиною, окремо чи паралельно з психологом.

    «Я працюю над тим, щоб зменшити у дитині страх виявлення себе. Вміння самопрезентації – це одна із важливих навичок. Ти можеш бути супергеніальним і розумним, але якщо ти не можеш заявити про себе вголос, боїшся висловити свою точку зору, то хто дізнається, що ти такий талановитий?»

    Чимало дітей середнього і старшого шкільного віку почасти починають панікувати, коли не «заходять» свій напрямок. І тоді виникає небезпека, що дитина та її оточення закріплюються в хибній думці, нібито вона не здібна до того чи іншого предмету. А причин насправді може бути багато, наприклад, незнання власних особливостей сприйняття навчального матеріалу.

    «Моє завдання як тьютора полягає в тому, щоб розвіяти страх учня, разом з ним відшукати спосіб, через який він може розуміти ту чи іншу дисципліну, котра важко йому дається. Ми відпрацьовуємо запити дітей, шукаючи відповіді не про “що”, а “як”: як подолати страхи перед математикою, як підготуватися до ЗНО продуктивно, як стати впевненішим тощо», – пояснює функції і мету роботи тьютора пані Ольга. І додає: “Мета тьютора – навчити дитину під час тьюторського супроводу тому, щоб вона знайшла і побачила інші виходи зі складної ситуації, а не залишалася, страждаючи, в цій проблемі”.

    Не всі діти знають, що їм цікаво. Для виявлення цього існує багато прийомів, які повинен знати тьютор і які він має застосовувати. Це може бути визначення актуальних потреб дитини, її сильних сторін. Наприклад, щоб допомогти визначитися дитині з тим, чого вона хоче, можна уявити її 25-й день народження й обговорити з нею, як вона може цього досягти.

    «Тьюторинг дає силу партнерства, можливості для саморозвитку. У мене не було ще такого, – згадує Ольга, – щоб під час взаємодії з дитиною я не відкрила для себе щось нове. Мене це надихає. Я отримую задоволення від того, що допомагаю розвиватися підопічному й сама теж розвиваюся».





    До тьюторингу Ольга Казакова прийшла інтуїтивно, досліджуючи цю тему самостійно. Коли почала працювати у SchoolinG, засновниця школи Олександра Семенова дала тьюторингу потужний старт – школа спонсорувала навчання тьюторів в International Academy of Tutoring.

    У 2018/19 навчальному році постійних тьюторів було вісім, з них шестеро мають сертифікати першого ступеня та двоє сертифікати другого ступеня (International Academy of Tutoring від Collegium Wratislaviense, Польща).

    «Без тьюторства не зрозуміло, як рухатись далі, – додає пані Олександра, яка приєдналася до нашої розмови. – Спочатку в школі було три учні. Зараз тут навчаються 22 дитини. Поступове збільшення кількості учнів є гармонійним для дітей і вчителів. Адже відбувається поступове нарощування якості”.

    У пані Ольги наразі двоє тьюторантів. Робота з ними вимагає ретельної підготовки, аналізу, роботи над собою. Усі ці завдання потребують ресурсу, оскільки не можуть бути формальною роботою. Також Ольга Казакова є тренером International Academy of Tutoring і проводить тренінги, які стосуються навчання тьюторів.

    Тьюторинг: як це працює


    Тьютор (від англ. Tutor – учитель) – це наставник, який допомагає учню повною мірою реалізувати свій потенціал. Тьютор потрібен не всім, але повинен бути доступним кожному, хто його потребує.

    Напередодні взаємних виборів тьюторів Ольга Казакова складає разом з дітьми карту розвитку. Форма довільна і її потім можна переробляти, вдосконалювати. У цій карті різними блоками визначено інтереси дитини, її хобі, улюблені предмети або ж ті, які хотілося б зрозуміти, чи в яких є складнощі, зони найближчого розвитку – виокремлюються наміри, плани, мрії, бажання тощо.

    Діти пишуть на своїх картах розвитку в пріоритетному порядку імена трьох чи більше тьюторів, яких би вони хотіли обрати. Пізніше тьютори аналізують ці карти розвитку і теж своєю чергою обирають, з якою дитиною працюватимуть. Цього навчального року тьютори додали інтригуючої нотки у процес виборів. Вони склали список кумедних запитань-загадок про себе. Приміром, хто мріє про кота, кому до вподоби традиційна японська музика, хто полюбляє ласувати авокадо. Діти залюбки опитували тьюторів і таким чином визначали, хто ж їм дістався.

    Тьюторинг – це супровід, який дає можливість дитині самостійно впоратися з викликами, труднощами, запитами.


    На другій-третій зустрічах тьютор з підопічним підписують контракт на семестр, в якому фіксують ціль та рамки співпраці. В угоді може бути зазначено мету, але досить часто в дітей вона чітко не сформульована і в цьому немає нічого поганого – мета може змінюватися залежно від контексту і обставин. Адже тьюторинг – це супровід, який дає можливість дитині самостійно впоратися з викликами, труднощами, запитами. А також краще усвідомлювати, що з нею відбувається, як вона організовує своє навчання та яких зусиль докладає до власного розвитку. І це можливо робити, хай навіть мета буде щоразу інша. Зазвичай, за один цикл, тобто семестр, проходить від 8 до 12 щотижневих зустрічей.

    «Дуже важливою є робота з цінностями, – підкреслює Ольга. – Навіть першокласник може розказати, що є важливим в його житті. Наприклад, сімя, дружба, справедливість. На цінності можна опиратися, коли ви стоїте перед вибором, якщо потрібно ухвалити рішення. Мені як тьютору потрібно теж знати свої цінності, щоб я розуміла, де вони можуть вступити в конфлікт із цінностями мого тьюторанта. У мене був один підопічний, цінність якого звучала приблизно так – задоволення через гострі відчуття (він любив екстремальні види спорту). Це для нього було життєво важливим і він не відчував, що живе повноцінно, якщо немає ризику і драйву. Моя ж цінність – це здоровя. Конфлікт був би неминучим, якби я не знала про свою цінність, бо несвідомо устромляла б палиці в колеса своєму тьюторантові і в нас би не склалася співпраця. Ми обговорили цінності й домовилися про рамки безпеки. Простір для домовленостей існує завжди».

    Рівень відповідальності залежить від віку тьюторанта. У початковій школі більшим контролем і рівнем відповідальності все-таки володіє тьютор. Поступово він намагається віддати цю відповідальність за свій вибір тьюторантові. Той, своєю чергою отримує дедалі більше повноважень – вибудовувати комунікацію з викладачами, складати розклад занять, стежити за виконанням власних завдань, дотриманням дедлайнів і домовленостей.

    «У нас був один випускник, який в 11-му класі самостійно планував свій розклад, домовлявся про додаткові заняття з репетиторами, модерував зустрічі з викладачами. Він склав ЗНО на високі бали. Нам усім – колективу, йому, мені – це вдалося. Це той результат, який має бути в тьюторингу. Той рівень самостійності, самоконтролю, самосвідомості, усвідомлення своїх дій і наслідків за свої дії, якими мають володіти випускники шкіл. Наш учень у свої 16 років був цілком готовий до самостійного, дорослого життя. Він вмів учитися, контролювати свій час. Діти прагнуть і хочуть більше влади стосовно власного життя, хочуть бути дорослими, щоб мати цю владу. Питання – як давати цю дорослість?»

    Співпраця у тьюторингу добровільна. Навмисно змушувати перебувати тьютора біля дитини ніхто не буде. Зазвичай на ознайомчий період відводиться місяць. На першій зустрічі школярі розповідають новачкам, чим вони займаються з тьюторами. Пані Ольга теж вводить у курс справи. Важливо, наголошує вона, пам’ятати про чіткі рамки під час взаємодії і про теми, які не обговорюються на зустрічах – політичні уподобання, релігійні вірування, сексуальне просвітництво.

    Заняття з тьютором, як правило, проходить раз на тиждень і триває годину. Займатися на ньому можна щоразу по-іншому, залежно від обраної мети. Тьютор і тьюторант готуються до зустрічі, якщо було визначено завдання. Наприклад, якщо є певна проблема зі сприйняттям матеріалу на уроках, тьюторант отримує завдання – спостерігати і помічати, на якому етапі що не виходить.

    Під кінець дії контракту проходить підсумкова зустріч, на якій обговорюють результати і досягнення. Тьюторанти зазвичай пишуть короткі есссе про співпрацю. Дитина має право переобрати тьютора на наступний семестр.


    «Як правило, новачки, які тільки долучилися до системи тьюторинга, хочуть залишитися. Та й тьютор бажає продовжити працювати з дитиною, з якою щойно почали налагоджуватися співпраця і довіра. Однак ми не допускаємо ситуацій, щоб один і той самий тьютор був кілька років поспіль, – підкреслює пані Ольга. – Адже будь-яка взаємодія – це відносини. При тривалій співпраці, стосунки можуть перейти певні межі та «замилювати око». Крім того, важливо пробувати щоразу нове – інший стиль, підхід, бачення. Ми проти того, щоб привязаність перетікала у неможливість бачити щось інакше. Наступний тьютор може розкрити чи побачити інші сторони цієї дитини».


    Взаємодія: чіткі рамки і зрозумілість


    Важливо відразу спочатку обговорити рамки взаємодії, які мають бути зрозумілими і нерозмитими. Там, де рамки розпливчасті, існує небезпека переходу межі й незрозумілості в функціях тьютора. 


    «Я розумію цю межу і моє завдання пояснювати її тьюторанту, – Ольга Казакова продовжує розповідати про нове в альтернативній школі. – Тьютор – не психолог. Про це повинні памятати обидві взаємодіючі сторони. У школі є психолог, до якого в разі потреби можна звернутися, якщо в дитини є відповідний запит».


    Про комунікацію з тьютором поза межами зустрічей є окремий пункт у контракті. Так, тьюторинг базується на відносинах, проте це не означає, що тьютор стає другом для дитини назавжди. Відносини можуть бути довірливими та близькими, але за дистанцію відповідає дорослий. Після завершення тьюторингу наставник та учень можуть домовитися про формат подальших відносин. Наприклад, пані Ольга й досі підтримує дружні стосунки з деякими тьюторантами.

    «Тьютор не бере на себе відповідальність за розмови на теми, які стосуються сімейної системи, – зауважує Ольга. – Тьютор не має права навязувати свої бачення на політику, релігію і сексуальні стосунки. Тьютор не замінює батьків. Він не має права навязувати власні думки. Дітям обовязково оголошуються рамки. Вони мають розуміти, що тьютор не повинен поділяти їхні погляди. Звісно дитина може запитати: «Олю, як ти вважаєш?». І я можу висловити свою думку, але підкресливши, що інші можуть вважати не так, як я. Я також проти того, щоб тьюторинг перетворювався на приємні дружні балачки про все на світі. Діти люблять поговорити, але тьюторинг – не тільки про це».

    Ще одна мета тьюторингу – сформувати умови, в яких дитина розуміє, що вона робить вибір для себе, намагається критично мислити. Тьютор стимулює до пошуку власної істини. Це і є ознака дорослості – коли ти не сприймаєш те, що хтось сказав, як 100-відсоткову істину. Пані Оля любить провокувати розум дітей, всі учні знають три головні жартівливі правила, які вона сформувалися під час занять із учнями середніх класів:

    • «Ніколи не вір Олі»;
    • «Немає жодних занять з Олею»;
    • «Нікому не розповідай про заняття з Олею».



    Самостійність: не лише свобода, а й відповідальність


    Самостійність у школі діти проявляють, коли треба домовитися з викладачем про додаткові заняття, зміну розкладу тощо. За запізнення чи невиконання завдань діти теж несуть власну відповідальність.


    «Якщо я бачу під час уроку, що учні на віру сприйняли те, що я сказала, не зробивши жодних критичних звязочок, то я їх провокую і навмисно припускаюся часом помилок. Це теж розвиває самостійність, відповідальність і контроль. Без цього не буде дорослості, – пані Ольга впевнена у правильності такого провокування.

    Ми проговорюємо на індивідуальних тьюторських зустрічах – якщо ти щось не робиш із запланованого, давай перевіримо, чи відповідають твої дії цінностям, чи збігаються з актуальними потребами? Давай розберемо зараз твої потреби. Це теж те, про що тьюторинг – вміння розпізнавати свої потреби та шукати оптимальні шляхи їхнього задоволення».

    Діти звертаються до пані Олі на «ти». Це не відміняє того, що є кордони – які слова, вчинки, дії неприпустимі. Якщо дітям хочеться обійняти вчительку (молодші дуже полюбляють це робити), то повинні перш, ніж кидатися в обійми, запитати дозволу. Це вчить дітей самостійно встановлювати і розбудовувати стосунки.

    Молодші учні на уроках Ольги Казакової змалечку навчаються ухвалювати самостійні рішення:


    «У першому класі я запитую – що ми з вами будемо робити? Якщо вони не знають, тоді сама пропоную. Ось можна робити такий цікавий проект. А от є книга з експериментами, давайте оберемо тему. Діти вирішують, чим займатимуться на уроці. Але це завдання має бути реалістичне, на що є ресурс. Ми вчимося з ними домовлятися, які дії робимо. Інколи я сама їх захоплюю. Кажу: ви мусите це побачити! Іноді я їх заряджаю, “інфікую” своєю цікавістю. Молодші ще не навчилися відкривати власну цікавість. Старші підходять до вибору інакше: включається думка оточення, тиск соціуму. Їм більше хочеться займатися тим, що вважається статусним, приносить вигоду. Вони не можуть також не враховувати думки батьків».

    За умови, що з тьюторантом був реалізований хоча б один цикл тьюторинга, робота не пройшла даремно. Навіть маленькі кроки важливі у тому, щоб через свій емоційний стан розпізнати актуальні потреби, знати про свої цінності, виявити їх у процесі роботи з тьютором, провести пошуки сильних і слабких сторін.

    “Паралельно має відбуватися процес постійної рефлексії для того, щоб усвідомити, яким чином дитина доклала зусиль, щоб ця ситуація склалася саме так, а не інакше, як дитина може у майбутньому цю ситуацію змінювати і впливати на неї.

    Деякі батьки хочуть бути тьюторами своїм дітям, але це неможливо. Батьки для того, щоб забезпечувати ресурсами і любити. Звичайно, якщо, приміром, ви володітимете деякими методами, то це покращить стосунки з дітьми і розуміння їхніх потреб. Але роль батьків і рівень відповідальності у них інший».

    Кожен тьюторант особливий та цінний. У кожного системно проведеного тьюторіалу є позитивний результат. Ольга згадує один з яскравих прикладів такого результату: одна тьюторантка навчилася, так би мовити, «користуватися лівою ногою», про що написала у підсумковому есе. У дівчинки були складнощі з виконанням різноманітних навчальних завдань і вона часто просила Ольгу, щоб та її підштовхувала. Коли вони лише почали співпрацювати, то чесно домовилися про таке – якщо не хочеться робити те, що треба робити, тоді тьютор приходить і підштовхує дівчину «лівою ногою». Результат справдився: дівчина навчилася “користуватися лівою ногою”, тобто сама собі давати мотиваційного "пенделя", коли треба.